Медичне страхування в Україні

11.05.2015
автор: Смолінська Юліана, студентка Києво-Могилянської академії факультету правничих наук

Останнім часом все більшої популярності в Україні набувають поширені закордоном заходи соціального захисту громадян, серед яких і медичне страхування. В даній статті проаналізуємо суть медичного страхування, його види, а також стан і перспективи його розвитку в Україні.

Загалом медичне страхування – це система відносин в галузі охорони здоров’я, що полягає у гарантуванні громадянам (застрахованим особам) при виникненні страхового випадку оплату вартості медичної допомоги. Медичне страхування має багато переваг: 1) відсутність фінансової «тяганини» з лікарнею, адже всі ці проблеми вирішує на пряму страхова компанія; 2) забезпечення повноти, доступності, своєчасності надання медичних послуг; 3) безоплатне надання застрахованих медичних послуг лікувально-профілактичним закладом у разі, якщо стандарти надання таких послуг були порушені тощо.

Серед іншого, медичне страхування поділяється на добровільне та обов’язкове. На даний час в Україні існує добровільне, обов’язкове – лише на стадії розроблення. Зазвичай страховими компаніями в Україні надаються такі послуги з добровільного страхування, як програма «Полікніка», програма «Стаціонар» , «Невідкладна і швидка допомога», «Стоматологія», медичне обслуговування на дім, безоплатна видача полісів зі страхування медичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім’ї, спеціальні програми для дітей і вагітних жінок. Хоча добровільне страхування активно розвивається, тут також присутня велика кількість проблем. Зокрема, висока ціна лікування в приватних клініках. Зрозуміло, що добровільне медичне страхування, в принципі, це послуга, яку дозволити собі можуть тільки люди з достатком вище середнього. Серед населення досі залишається низька культура страхування та велика недовіра до фінансових установ. До того ж існує проблема неповноти надання медичної допомоги за страховкою. Наприклад, ви оплатили пакет послуг «Стоматологія» і сподіваєтесь, що вам будуть надані усі послуги пов’язані зі стоматологічними послугами. Але, зазвичай, у договорі зі страховою компанією прописуються лише деякі недорогі послуги. Тобто, особа оплачує послуги страхової компанії, які не дуже дорого коштують і які вона могла б оплатити і без наявності страховки, а більш серйозні випадки звернення до стоматолога мають бути оплачені особою ще додатково.

Більше ж уваги сьогодні прикуто до впровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Існує проект Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування”, який не є досконалим і має певні неточності. Зокрема, слід наголосити на тому, що далеко не всі види медичних послуг пропонується покривати за рахунок коштів фонду. Наприклад, не будуть покриватися наступні випадки: діагностика та лікування інфекційних хвороб; протитуберкульозна медична допомога; надання швидкої, невідкладної, виїзної екстреної медичної допомоги у разі аварій та катастроф; та інші. Обмеження переліку страхових випадків на практиці може призвести до неможливості отримання безкоштовної медичної допомоги багатьма верствами населення у ситуаціях, які є життєво важливими. Крім того, Проектом визначено, що страхові внески будуть встановлюватись у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Як наслідок, виникає питання, чи залежатиме обсяг медичних послуг від сплаченої суми страхового внеску і чи не призведе це до того, що велика кількість працівників зможе отримувати лише мінімальний пакет медичних послуг.

Хоча цей законопроект має ряд неточностей, та впровадження загальнообов’язкового медичного страхування привнесло б у життя українського суспільства хоча б певний мінімальний рівень медичної культури. На жаль, наразі кожен другий українець звертається до лікаря вже на найскрутнішій стадії захворювання. Від цього маємо нижчий рівень життя, здоров’я населення, відповідно нижчу благополучність держави.

На сьогодні прийняття цього закону відкладається на вищих рангах, обґрунтовуючи це цілою низкою перешкод. Насамперед, незадовільний економічний стан країни та населення. У кінці 2014 року прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зробив заяву про реформу системи охорони здоров’я: «Ми декларуємо те, що в Україні буде введено медичне страхування. Але в країні немає безкоштовної медицини. 8% від бюджетів країн ЄС йде на витрати на медицину. Саме тому 8% бюджетних витрат на систему охорони здоров’я повинні отримати ефективне використання через прийняття Закону України «Про медичне страхування». По друге,через необхідність попереднього реформування системи закладів охорони здоров’я, внесення змін до відповідного законодавства. Зокрема, як заявляє міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі «запровадження в Україні страхової медицини неможливе без реформування мережі лікувальних закладів і зміни моделі їх фінансування». За його словами, приватні страхові компанії не погодяться працювати в нинішніх умовах фінансування системи охорони здоров’я України, а створювати державну страхову компанію МОЗ не має наміру.

Підсумовуючи, варто все ж поставити пріоритети що важливіше: підвищення медичної культури населення і як результат зміцнення здоров’я нації чи впровадження повільних поступових змін задля кращого реформування системи? Тут важливо пам’ятати, що жодна важлива реформа в державі не проходить без опору населення.