Європейський суд з прав людини врятував життя українському засудженому

1445792965-196x15022 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Савінов проти України” (Savinov v. Ukraine, № 5212/13). В даному рішенні ЄСПЛ визнав порушення статей 3 та 13 Конвенції і встановив відшкодування нематеріальної шкоди заявнику в розмірі десяти тисяч євро, а також дев’ятсот десять євро в рахунок відшкодування витрат, які він поніс в ході судового розгляду та підготовки до нього.

Представником заявника в Суді була адвокат Олена Сапожнікова за підтримки Центрів стратегічного судового захисту Харківської правозахисної групи та Української Гельсінської спілки з прав людини. “ЄСПЛ визнав, що права Савінова були порушені в зв’язку з тим, що йому не надавалася належна медична допомога в колонії, де він відбував покарання, – каже адвокат. –  Крім того, громадянин Савінов не мав ефективних засобів правового захисту в Україні”.

Хворий на ВІЛ Едуард Савінов в жахливому стані лежав в медичній частині, не отримуючи належної допомоги тому, що для цього просто не було матеріальних можливостей. Лікарі діагностували в нього четверту клінічну стадію ВІЛ – СНІД, тяжку  імуносупресію, туберкульоз лімфовузлів та інші супутні захворювання. Фактично, він повільно помирав.

“Одного разу до мене звернулися з громадської організації “Сонячне коло” та попросили допомогти хворому в’язню, – розповідає Олена. Без втручання правника, Савінов би врешті там загинув. Адміністрація забороняла йому відправляти листи та телефонувати. До того ж в’язень не мав кошті для того, щоб винайняти приватного адвоката. Голопристанська виправна колонія в Херсонській області, де він перебував, знаходиться далеко в степах, добиратися туди дуже складно, тому комісії та перевірки там бувають дуже рідко, а хворі буквально кинуті напризволяще.

Одного дня Едуард зателефонував Олені Сапожніковій, і вона організувала конфренц-зв’язок із іншими правозахисниками. В телефонному режимі Савінов повідомив про те, що має високу температуру (до 40 градусів), у нього вже 44 CD клітини, постійні головні болі, антиретровірусну терапію йому не надають із поясненням, що є більш тяжкі хворі ніж він, йому тяжко ходити, постійно лежить, нічого не їсть через постійну діарею, медичні препарати йому не надаються, а придбати самому їх він не може за відсутності своїх грошей та рідних, які б могли допомогти.

Раніше Едуард Савінов намагався добитися в національних судах звільнення його з колонії через тяжку хворобу, але йому це не вдавалося, допоки ЄСПЛ не прийняв рішення по Правилу 39. Таким чином, уряд України отримав рекомендацію розібратися із цим питанням і надати належне медичне лікування.

“В ході апеляційного розгляду я звернулася із цим документом ЄСПЛ до суду і прохала, щоб він врахував не тільки норми національного законодавства, а також і рекомендацію Європейського Суду по Правилу 39”, – сказала Олена Сапожнікова. В результаті Едуард Савінов був звільнений від подальшого відбування покарання тривалістю в декілька років. Він отримав можливість пройти курс лікування і зараз почуває себе добре. Фактично Європейський Суд врятував йому життя.

На жаль, справа Едуарда Савінова є типовою для системи українського правосуддя: Європейський Суд 22 жовтня 2015 року прийняв одночасно з даною справою ще три рішення проти України: Lunev v. Ukraine, № 4725/13, Sokil v. Ukraine, № 9414/13, Sergey Antonov v. Ukraine, № 40512/13. У всіх випадках було встановлено схожі порушення, до речі, інтереси заявників в цих справах представляли юристи за підтримки Центру стратегічного судового захисту Харківської правозахисної групи.

“Ця справа відрізняється від інших тільки тим, що в якості підтверджуючого свідоцтва у мене був один-єдиний звукозапис телефонної розмови, не засвідчений і не завірений ніким”, – розповідає Олена Сапожнікова. – Часу для збору інших документів просто не було, бо Савінов міг померти у будь-який день. І Європейський Суд прийняв до розгляду мою скаргу”.

На думку адвоката, проблема у відсутності достатнього фінансування в установах пенітенціарної служби України, де для лікування хворих використовують лише дешеві жарознижувальні препарати. Навіть в лікарню його доправити не могли через відсутність коштів на оренду транспорту та оплату пального. Українські парламентарі могли би внести певні зміни до державного бюджету, щоб припинити або хоча би зменшити страждання хворих в’язнів. Інакше вони будуть звертатися через адвокатів до Європейського Суду, а скупий, як відомо, платить двічі.