Зміст
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2015 року
м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.
при секретарі Бориславському Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Вєренцова Олексія Олександровича до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу, –
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронного органу. В обґрунтування позову покликається на те, що 17.08.2010 року він, від імені громадської організації «Вартові Закону» повідомив голову міста Львова про намір проводити пікетування біля адміністративної будівлі прокуратури Львівської області щовівторка з 17.08.2010 року по 01.01.2011 року. Попри належне попередження щодо проведення мітингів, 13.10.2010 року у Галицькому районному відділі МВС України у Львівській області відносно нього складено два протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч.1 ст.185-1 КпАП України. Після складання протоколів із 17.00 год. 13.10.2010 року до розгляду справи про адміністративні правопорушення до 15.00 год. наступного дня 14.10.2010 року його утримували у районному відділі міліції, без їжі та забезпечення нормальних умов перебування. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року, його було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.185, ч.1 ст.185-1 КпАП України та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 доби. Постановою Апеляційного суду Львівської області у задоволенні його апеляційної скарги відмовлено, постанову Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року – залишено без змін. Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.04.2013 року встановлений факт порушення органами влади України Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 пар. 1, ст. 6 пар. З пунктів «b», «с», «d», статей 7 та 11. Постановою Верховного Суду України від 03.03.2014 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2010 року – скасовано, справу про адміністративне правопорушення відносно позивача – закрито. Враховуючи наведене вважає, що з 13.10.2010 року по 15.10.2010 року застосування до нього адміністративного затримання та адміністративного арешту незаконним, пояснив, що до 03.03.2014 року він перебував у стані постійного стресу через факт визнання його в судовому порядку винним у адміністративному правопорушенні. Крім того, вважає, що внаслідок скоєних проти нього працівниками міліції протиправних дій були порушенні його життєві зв’язки, він був позбавлений можливості спілкування з рідними та друзями, його особистість було принижено присвоєнням статусу правопорушника. Стверджує, що зазнав значних моральних страждань й через те, що певне коло його оточення, знайомі, шо працювали в правоохоронних органах, почали ставитись до нього, як порушника закону, небезпечної особи. Через незаконне затримання та адміністративний арешт він був позбавлений можливості ведення раціонального, здорового та звичного способу життя, пов’язаного із правильним харчуванням, тривалістю сну, зміною навколишнього оточення, комфортними умовами перебування та спілкування з друзями та сім’єю. Просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 60 000,00 грн.
Позивач в судовому засіданні дав пояснення аналогічні мотивам позовної зави. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова в судове засідання не з’явився. Подав суду письмові пояснення щодо позову. Вважає, що діями управління не спричинено виникнення спору і не завдано жодної шкоди позивачу. Просить суд розглядати справу буз участі представника Управління.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотання про відкладення або розгляд у його відсутності суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
На підставі ст. 169 ЦПК України, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін, що в судове засідання не з’явились, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов’язки та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року, Вєренцова О.О. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 185, ч. 1 ст. 185-1 КпАП України, та застосовано стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 3 доби з 18.00 год. 14.10.2010 року.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2010 року, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено. Постанову Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року у справі про адміністративне правопорушення щодо Вєренцова О.О. за ст. 185, ч. 1 ст. 185-1 КпАП України залишено без змін.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.04.2013 року, постановлено, що відносно Вєренцова О.О. було порушено ст. ст. 11,7, пар. 1 п. п. «b» «с» «d», пар. 1, пар. З ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Постановою Верховного суду України від 03.03.2014 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2010 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2010 року щодо Вєренцова О.О. скасовано, а справу про адміністративні . правопорушення за ст. 185, ч. 1 ст. 185-1 КпАП України закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно Постанови, Верховний Суд України констатує про допущені істотні порушення процедури розгляду справи. Висунуті Вєренцову О.О. обвинувачення не мають ознак протиправності, вони за нормативними ознаками не є адміністративними правопорушеннями.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна.
Згідно ст. З Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.17 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, яке затверджено Наказом Міністерство юстиції України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р., передбачене частиною 5 ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих в’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки позивачу через протиправні дії органів внутрішніх справ, що полягали у незаконному переслідуванні, незаконному адміністративному арешті строком на 3 доби, було завдано моральних страждань. Порушився його сталий життєвий уклад, він був позбавлений можливості спілкування із рідними та близькими, був позбавлений можливості ведення раціонального, здорового та звичного способу життя, був змушений прикласти значних зусиль для захисту своїх прав та законних інтересів у судових інстанціях України та Європейському суді з прав людини.
Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн. суд приходить до наступного висновку.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Немає підстав стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі меншому від мінімального.
Крім того, в абзаці 2 п. 14 Постанови судам роз’яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
З огляду на приписи ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. З ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов’язковим виконанням наведеної норми права.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Розмір відшкодування завданої моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
В період незаконного та безпідставного адміністративного арешту, протягом З-х календарних днів йому була завдана значна моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з протиправною поведінкою щодо нього, приниженні його честі та гідності, його ділової репутації; погіршення його особистих здібностей, його душевних стражданнях, які призвели до погіршення стану фізичного здоров’я.
Тобто, суд, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, приходить до висновку, що стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. є співрозмірним до завданої шкоди.
Пунктом 5 ст.4 Указу Президента України «Про Положення про Державну казначейську службу України» передбачено, що Державне казначейство України, відповідно до покладених завдань, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.23. 1167, 1173 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Вєренцова Олексія Олександровича З 000,00 грн. моральної шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
