Зміст
Рішення ЄСПЛ:- Шалімов проти України
- Титаренко проти України
- Фельдман проти України №2
Порушення:
- Право на повагу сімейного життя Стаття 8
Дотичне національне законодавство:
- Кримінальний процесуальний Кодекс України Закон України «Про попереднє ув'язнення»
Опис проблеми
Положення Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, які діяли до 2012 року, передбачали надання особі під час її попереднього ув’язнення можливість бачитися з родичами. Ця можливість однак вимагала дозволу судді або слідчого. При цьому, відмова у наданні побачень не тільки не вимагала від судді або слідчого жодного обґрунтування, але й не зобов’язувала їх виносити рішення, яке могло би бути піддано оскарженню.
Справа Шалімов проти України була першою, в якій Суд встановив погану якість українського законодавства, яке регулює побачення взятої під варту особи із своїми родичами. Слід зазначити також, що положення частини 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року, які фактично дублювали положення статті 162 Кодексу 1960 року, так само були визнані Судом нечіткими. В подальшому, в справах Фельдман № 2 проти України та Титаренко проти України Суд повторив свої висновки, зроблені їм у справі Шалімова.
Отже, проблема була в тому, що українська правова система хоча й надавала особі, яка є попередньо ув’язненою, право на побачення із родичами, але не передбачала жодної процедури перевірки того, чи добросовісно діє суддя або слідчий, забороняючи таке побачення.
В 2012 році набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України. В ньому питання надання побачень для особи, яка тримається під вартою під час попереднього ув’язнення з родичами взагалі не врегульована. Тому, проблема занадто широких дискреційних повноважень судді залишається.
Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року, окрім кількості побачень, так само залишилась без змін й є діючою. Ця стаття залишає повноваження слідчого щодо надання письмового дозволу для побачення.
Нові Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, прийняті у 2013 році так само не містять будь-яких гарантій для особи проти свавілля та зловживань судді, (або слідчого – у контексті діючого Закону України «Про попереднє ув’язнення»), який забороняє побачення із родичами.
Таким чином, проблема відсутності можливості перевірки добросовісності слідчого судді, суду при відмові у наданні особі, яка є попередньо ув’язненою, побачення із родичами залишається не вирішеною.
Що слід зробити державі на виконання рішення
Для вирішення проблеми слід змінити законодавство, яке стосується надання взятій під варту особі побачень із своїми родичами, а саме: внести зміни до Кримінального процесуального Кодексу України та Закону України «Про попереднє ув’язнення».
Законодавство має встановлювати виключний перелік підстав для відмови особі, взятій під варту, у побаченні із родичами, а також процесуальну можливість оскарження такої відмови в судовому порядку.
Такі зміни зроблять відповідне законодавство чітким та передбачуваним, нададуть гарантії особі на побачення з родичами, унеможливлять свавільну відмову у наданні побачень з боку судді або слідчого, а також нададуть відповідній особі гарантії проти зловживань.
Детальніше з пропозиціями і підготовленими законопроектами можна ознайомитись тут.
Що зроблено державою на виконання рішення
Для вирішення проблеми до цього часу нічого не зроблено.
Наші законодавчі пропозиції
Оскільки найбільш вразливими з точки зору обмеження побачень є особи, щодо яких обирається такий запобіжний захід, як тримання під вартою, розумним буде встановити обов’язок для слідчого судді, суду, який постановляє таку ухвалу, визначити можливість побачень із родичами, або заборонити такі побачення у разі наявності встановлених законом підстав.
Цього може бути досягнуто наприклад шляхом:
- Доповнення статті 183 Кримінального процесуального Кодексу України пунктом 5
5. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити можливість для підозрюваного, обвинуваченого побачень з родичами. Заборона побачень із родичами має бути обґрунтованою та необхідною у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Забороняючи побачення із родичами, слідчий суддя, суд постановляє окрему ухвалу, в якій наводить підстави та обґрунтування такої заборони. Ухвала про заборону побачення із родичами може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень статті 309 цього Кодексу.
- Додати п. 13 до статті 309 Кримінального процесуального Кодексу України 13) заборону побачень із родичами
- Внести зміни до Закону України «Про попереднє ув’язнення»:
Ч. 1 статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року викласти наступним чином:
Адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана надати взятій під варту особі побачення з родичами, якщо таке побачення не заборонено відповідно до ухвали слідчого судді або суду. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин та не може становити менше трьох разів на місяць.
