7 січня 2015 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Андрій Захаров проти України», яка підтримувалася Фондом стратегічних справ Харківської правозахисної групи. Інтереси заявника представляв адвокат Михайло Тарахкало.
Заявник ставив у скарзі декілька питань, зокрема, щодо стверджуваного жорстокого поводження та порушення його права на справедливий судовий розгляд, однак Європейський суд приділив увагу та зробив детальну юридичну оцінку факту перешкоджання здійсненню права Заявника на подачу скарги до Європейського суду з боку судових органів.
У 2007 році Заявник повідомив Апеляційному суду м. Києва про те, що йому потрібні копії документів з його кримінальної справи та клопотав про їх надіслання якнайближчим часом.
Пан Захаров зазначив у своєму клопотанні, що дані документи потрібні йому для підтвердження його правової позиції у Європейському суді з прав людини та посилався на статтю 34 Конвенції, яка передбачає: “Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушення однією з Високих Договірних Сторін їх прав, викладених у Конвенції або протоколів до неї. Високі Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати будь-яким чином ефективному здійсненню цього права”. Однак суд відмовив Заявнику без будь-яких ґрунтовних пояснень.
Цікаво зазначити, що потрібні документи все ж-таки були відправлені пану Захарову судом, але лише за рік, у 2008 році, після того, як він поскаржився на о таку відмову ще раз до Європейського суду.
Страсбурзький суд прийшов до висновку, що своєю відмовою на клопотання Заявника про відправку копії його апеляції без невиправданої затримки, держава-відповідач не виконала свого зобов’язання відповідно до статті 34 Конвенції представити всю необхідні умови Заявнику для того, щоб дозволити Європейському Суду здійснювати належний та ефективний розгляд його заяви.
Тому цілком передбачувано у даній справі Європейським судом було визнано порушення статті 34 Конвенції.
