Безпідставне притягнення до відповідальності за участь у мирному зібранні

Опис проблеми

Законодавча прогалина щодо свободи зібрань в Україні тягнеться ще з радянських часів. І хоча Конституція України гарантує громадянам право збиратися мирно, проводити мітинги, демонстрації тощо, за всі роки незалежності законодавець не спромігся створити спеціальний закон, який би встановлював порядок проведення таких зібрань. Проте ця дрібниця ніколи не ставала на заваді покаранню громадян за порушення такого невизначено законом порядку.

Внаслідок відсутності спеціального закону про право на свободу мирних зібрань у судовій практиці можна зустріти застосування всупереч вимогам Конституції України Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних і походів і демонстрацій в СРСР», а також локальних актів органів місцевого самоврядування про порядок проведенням мирних зібрань.

У справі Вєренцов проти України заявника було покарано (три доби адмінарешту) за порушення неіснуючого порядку проведення мирних зібрань. І хоча на сьогоднішній день це єдина справа проти України, в якій Суд визнав порушення статті 7 Конвенції, відсутність чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, робить кожну людину, яка в тій чи іншій мірі користується своїм правом на мирні зібрання, потенційною жертвою бути покараною за участь у зібранні та/або за порушення порядку його проведення з огляду на відповідальність, закріплену в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Ще навесні 2013 року Суд запропонував Україні терміново реформувати її законодавство та адміністративну практику з метою визначення вимог до організації та проведення мирних демонстрацій, так само як і підстави для їх обмеження, однак законодавець й досі не прийняв відповідного закону.

Що слід зробити державі на виконання рішення

Хоча Суд визнав, що країні потрібен певний час аби встановити власну законодавчу базу протягом перехідного періоду, зокрема такого, через який наразі проходить Україна, він не міг погодитися з тим, що затримка більш як на 20 років була виправданою, особливо коли це стосується такого основоположного права як свобода мирних зібрань. 

Для вирішення проблеми слід прийняти закон про мирні зібрання, який би регулював усі питання пов’язані із їх організацією та проведенням, повідомленням влади та ін.

Якісне законодавство про мирні зібрання унеможливить свавільне засудження особи за участь у зібраннях та/або порушення порядку проведення таких мирних зібрань.

Детальніше з пропозиціями і підготовленими законопроектами можна ознайомитись тут.

Що зроблено державою на виконання рішення

Для вирішення цієї проблеми створено законопроект «Про гарантії свободи мирних зібрань»

№ 3587 від 07.12.2015 (посилання: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57310 ). В цілому цей проект закону відповідає міжнародному законодавству у сфері свободи мирних зібрань, тож його прийняття вирішить проблему, встановлену в рішенні Європейського суду.

Наші законодавчі пропозиції

1. слова “або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації” у частині другій статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід виключити.
2. Статтю  185-2 КУпАП слід виключити;
3. У пункті 1 частини другої статті 262 слова «порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» слід виключити;