Неможливість листування осіб, взятих під варту без спеціального дозволу

Зміст

Рішення ЄСПЛ:
- Довженко проти України
Порушення:
- Право на повагу до кореспонденції Стаття 8 Конвенції 
Дотичне національне законодавство:
- Закон України «Про попереднє ув’язнення» 1993 року

Опис проблеми

В Україні склалася парадоксальна ситуація: правове регулювання листування та статус осіб, щодо яких ще діє презумпція невинуватості, знаходяться в гіршому стані, ніж засуджені до позбавлення волі, які можуть одержувати і відправляти листи і телеграми практично без обмежень.

Відповідно до чинних положень Закону України «Про попереднє ув’язнення», підозрюваний, підсудний, або засуджений, чий вирок не набрав законної сили може вести листування лише з письмового   дозволу  особи  або  органу, який(а) здійснює  кримінальне провадження. Кожного разу при зміні органу, який здійснює   кримінальне   провадження (перехід справи до суду наступної інстанції або іншого слідчого відділу), такій особі необхідно кожного разу наново отримувати дозвіл на листування. В цей же час, законодавством України не встановлено чіткої процедури отримання такого дозволу, обов’язку того чи іншого органу надати такий дозвіл або відмови у його наданні протягом певного строку та з належним мотивуванням такого рішення, або обов’язку надати особі копію такого рішення.

Ця прогалина у законодавстві на практиці призводить до того, що особа чекає на отримання дозволу на листування дуже тривалий час – наприклад, протягом більше ніж півроку, як це було у справі Довженко проти України.

Таким чином, листування для осіб, взятих під варту, повністю залежить від доброї волі агента держави, який веде його/її справу і є скоріше винятком ніж правилом.

Суд наголосив, що такі положення законодавства України нівелюють принцип поваги до права затриманого на кореспонденцію та гарантії того, щоб будь-яке втручання в реалізацію цього права здійснюється відповідно до закону.

Що слід зробити державі на виконання рішення

Перш за все, необхідно скасувати загальну заборону листування особам, що тримаються у місцях тимчасового тримання, і не ставити їх листування в залежність від дозволу осіб, що здійснюють кримінальне провадження. Треба розробити програму, що забезпечить спілкування затриманих осіб шляхом електронної пошти з визначеним колом суб’єктів. Це буде запобігати перевищенню повноважень з боку адміністрації установ тимчасового тримання, та затримкам у відправленні та отриманні кореспонденції.

Детальніше з пропозиціями і підготовленими законопроектами можна ознайомитись нижче.

Що зроблено державою на виконання рішення

Наразі на розгляді Верховної Ради є Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про попереднє ув’язнення” (щодо імплементації окремих стандартів Ради Європи) № 2291а, який 9 грудня 2015 року було прийнято в першому читанні та який готується до другого читання.

Зазначений законопроект пропонує викласти статтю 13 Закону України “Про попереднє ув’язнення” у наступній редакції:

«Стаття 13. Листування та телефонні дзвінки осіб, взятих під варту. Порядок надсилання скарг, заяв і листів

Особи, взяті під варту, можуть листуватися та здійснювати телефонні дзвінки з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв’язку, у разі відсутності рішення слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, про їх заборону. […] Після  набрання  вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.

Рішення про заборону повинно бути обґрунтованим та вмотивованим, встановлювати коло осіб або номери, яких стосується така заборона, строк її дії, який повинен бути якомога коротшим, але не може перевищувати 30 днів із можливістю щомісячного продовження окремим рішенням у виняткових випадках та з додатковим обґрунтуванням. Заборона повинна бути необхідною у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Копії рішень із зазначенням порядку оскарження видаються особі, взятій під варту. […] ».

Доповнити Закон статтею 131 такого змісту:

«Стаття 131 Доступ до глобальної мережі Інтернет особами, взятими під варту

Особи, взяті під варту, мають право на доступ до глобальної мережі Інтернет в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, не рідше одного разу на сім днів та в порядку черговості.

Доступ осіб, взятих під варту, до глобальної мережі Інтернет може бути заборонено за рішенням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, в порядку, встановленому статтею 13 цього Закону».

В цілому запропоновані зміни усуватимуть потенційні порушення на кшталт тих, які були встановлені у справі Довженка. Залишається їх прийняти.