Определение Верховного Суда Украины по кассационной жалобе в отношении Дмитрия Шабельника

Дата: 09.09.2010
Джерело: hr-lawyers.org
Автор: Центр стратегической защиты

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Пивовара В.Ф.

суддів Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.

за участю прокурора Яковенко Р.І

та адвоката Бущенка А.П.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого Шабельника Д.Г. та його захисника – адвоката Денисенка Б.Д. на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2002 року, яким

ШАБЕЛЬНИКА ДМИТРА ГРИГОРОВИЧА, 19 березня 1979 року народження, не судимого, засуджено:

– за пунктами 2, З,6, 9,13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

– за ч. З ст. 146 КК України на 10 років позбавлення волі;

– за ч. 2 ст. 147 КК України на 15 років позбавлення волі;

– за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

– за ч. 4 ст. 189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з Шабельника Д.Г. на користь потерпілого Семенькова В. В. 1408 горн. 24 коп. та 150000 грн. на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, а також на користь УМВД України у Житомирській області 10113 грн. 13 коп. на відшкодування матеріальних збитків.

За вироком суду Шабельника Д.Г. визнано винним в умисному вбивстві за обтяжуючих обставин, викраденні малолітньої та захопленні її у заручники, а також у вимаганні.

Як визнав встановленим суд, Шабельник Д.Г. 23 жовтня 2001 року в другій половині дня, діючи з корисливих мотивів, обманним шляхом проник у квартиру № 32 будинку № 5, що на Майдані Рад у місті Житомирі, де проживала Кальченко З.О. Там Шабельник Д.Г. наставив на Кальченко З.О. пневматичний пістолет, який остання сприйняла як справжню зброю, й, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров’я, став домагатися видачі нею грошей. За припущеннями Шабельника Д.Г. ці гроші мали бути в Кальченко З.О., оскільки незадовго до цього вона в місцевій газеті дала оголошення про бажання купити квартиру.

Після запевнень Кальченко З.О. про відсутність у неї грошей, оскільки повідомлення в газеті вона дала на прохання своєї знайомої, Шабельник Д.Г., усвідомлюючи безрезультатність свого наміру і побоюючись можливості звернення Кальченко З.О. до правоохоронних органів з приводу вчиненого щодо неї нападу, вирішив позбавити її життя, щоб приховати скоєний ним злочин. Реалізовуючи свій злочинний намір, він зв’язав потерпілій руки клейкою стрічкою, накинув їй на шию зашморг із мотузки, яку приніс із собою, та затягнув його. Потому ножем двічі перерізав горло і у такий спосіб позбавив потерпілу життя. Смерть Кальченко З.О. настала від різаних ран шиї з пошкодженнями стравоходу, гортані, правої загальної сонної артерії, що ускладнилися великою крововтратою.

З грудня 2001 року, близько 13-ої години 30 хвилин на міжповерховій сходовій клітині під’їзду будинку № 7 на майдані Перемоги в місті Житомирі Шабельник Д.Г. перестрів малолітню Семенькову Г.В., 16 травня 1991 року народження, вік якої йому, як її сусідові, був достеменно відомий. Обманним способом він завів її до себе в квартиру № 53, й, таким чином, викрав з тим, щоб потім примусити батька дитини – приватного підприємця, виплатити викуп в особливо великому розмірі.

У квартирі Шабельник Д.Г. накинув на шию Семенькової Г.В. приготовлену ним мотузку; затягнув Ті кінці й у такий спосіб умисно вбив потерпілу. Потім передав батькам загиблої анонімний лист із вимогою сплати 20 000 тисяч доларів США за нібито звільнення їх доньки-заручниці. Коли ця вимога була виконана, Шабельник Д.Г. незаконно привласнив означену суму грошей.

На вирок подані касаційні скарги.

Засуджений Шабельник Д.Г. зазначає, що при розслідуванні справи і при її судовому розгляді обставини того, що сталось з достатньою повнотою встановлені не були, що призвело до безпідставного засудження його за умисні вбивства Кальченко З.О. та малолітньої Семенькової Г.В., й інші злочини щодо останньої. Вказує на те, що він не причетний до інкримінованих йому злочинів, і у справі відсутні докази його винуватості, а досудове слідство і судовий розгляд у справі проведено неповно, однобічно, з обвинувальним ухилом і упереджено, з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. Висновки суду, на його переконання, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, сумнівних та недопустимих доказах, а також на його показаннях в стадії досудового слідства, якими він обмовив себе внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Суд також не з’ясував інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не дав належної оцінки його показанням, і зокрема, про причетність до вбивства Семенькової Г.В. іншої особи на ім’я Максим. Вказує також на те, що в судовому засіданні було порушено його права на захист, оскільки суд безпідставно не допустив до участі у справі захисником його матір. Одночасно не заперечує своєї винуватості у вимаганні. Покликається також на суворість призначеного йому покарання , і зокрема, вказує на те, що суд, постановляючи вирок, не врахував дані, які характеризують його особу з позитивної сторони.

Просить, за змістом скарги, вирок щодо нього в частині засудження за ч.4 ст.189 КК України змінити і перекваліфікувати його дії на ч.2 цього кримінального закону, оскільки, на його переконання, він не причетний до вбивства потерпілої Семенькової Г.В., та визначити за цим законом йому покарання, а в решті вирок – скасувати за недоведеністю його винуватості і справу направити на нове розслідування.

Захисник засудженого Шабельника Д.Г. – адвокат Денисенко Б.Д., не заперечуючи, по суті, доведеності винуватості підзахисного у вимаганні та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 189 КК України, порушує питання про пом’якшення йому покарання за цим кримінальним законом і приводить з приводу цього відповідні доводи. Вказує зокрема, на те, що Шабельник Д.Г. до скоєного позитивно характеризувався, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

В частині засудження Шабельника Д.Г. за умисні вбивства потерпілих Кальченко З.О. та малолітньої Семенькової Г.В. й інші пов’язані з цим злочини, адвокат, даючи свій аналіз дослідженим у судовому засіданні доказам, порушує питання, за змістом скарги, про скасування вироку і направлення справи у цій частині на нове розслідування за недоведеністю винуватості, при водячи, по суті, доводи аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого.

Заслухавши доповідача, адвоката Бущенка А.П. на підтримання касаційних скарг, міркування прокурора про зміну вироку і виключення з його мотивувальної частини посилання на недопустимі докази винуватості Шабельника Д.Г. у вчиненні злочинів щодо Кальченко З.О., а зокрема: протокол допиту Шабельника Д.Г. як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю Шабельника Д.Г. від 16 лютого 2002 року, а в решті залишення вироку без змін, обговоривши доводи касаційних скарг та враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, постановлене у цій справі щодо Шабельника Д.Г., перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково.

Висновки суду про доведеність винуватості Шабельника Д.Г. у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілих Кальченко З.О. та Семенькової Г.В. є обґрунтованими.

Викладені у касаційних скаргах засудженого та його захисника доводи про те, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені не об’єктивно і неповно, з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи ґрунтуються лише на недопустимих та недостатньо досліджених доказах, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи. Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності Шабельника Д.Г. у вчиненні вказаних двох вбивств та інших пов’язаних з цим злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами. А зокрема, його винність підтверджується особистими показаннями, показаннями ряду вказаних у вироку свідків, матеріалами огляду місць події, даними протоколів інших слідчих дій.

Суд належним чином перевіряв в судовому засіданні доводи Шабельника Д.Г., аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах про те, що він не причетний до вбивства Кальченко З.О. та Семенькової Г.В. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення Шабельником Д.Г. відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Суд обґрунтовано, мотивуючи висновки про винуватість Шабельника Д.Г. у вчиненні викрадення малолітньої Семенькової Г.В. з корисливих мотивів та захопленні її у заручники з наступним її вбивством з корисливих мотивів, а також у вимаганні, послався на його показання в стадії досудового слідства, котрий, визнаючи свою винність у вчиненні цих злочинів щодо малолітньої Семенькової Г.В., давав детальні пояснення про обставини викрадення потерпілої і захоплення її в заручники, а також про обставини та механізм її вбивства з наступним вимаганням у батьків дитини 20000 доларів США.

Він, даючи зізнавальні показання, детально розповідав слідчим органам про обставини приховання тіла потерпілої та слідів злочину, а також про знаряддя злочину, які він застосовував під час позбавлення потерпілої життя та перенесення тіла потерпілої до місця приховання. При цьому він вказував на деталі, які могли бути відомі тільки особі причетній до злочину. Так, саме зі слів Шабельника Д.Г. слідчим органам стало відомо про те, як у нього виник намір викрадення дитини і шляхом шантажу заволодіння грошима її батьків, про розроблений ним план цих злочинних дій, де він зустрів потерпілу і заманив до свого помешкання, місце приховання її тіла та належних їй речей, а також знаряддя злочину, як він вів перемовини з батьками потерпілої та одержав від них 20 тисяч доларів США.

Як видно зі справи, у Шабельника Д.Г. не було підстав для самообмови. Він в стадії досудового слідства неодноразово давав ті показання, якими суд обґрунтував свої висновки, в тому числі й в присутності захисника і під час відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису за участі понятих.

У справі відсутні також дані, які б свідчили про одержання цих показань обманним чи будь-яким іншим протиправним способом. Суд ретельно перевіряв доводи засудженого, аналогічні ти, що викладені у касаційних скаргах, про те, що до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, як й у рівній мірі про причетність до вбивства малолітньої Семенькової Г.В. малознайомого йому хлопця на ім’я Максим. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

А отже, суд, з’ясувавши причини зміни Шабельником Д.Г. показань в подальшому і давши даній обставині у вироку відповідну оцінку, цілком правильно обґрунтував свої висновки у вироку його показаннями, даними в стадії досудового слідства.

Крім того, ці показання знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які суд дослідив в судовому засіданні. Вони підтверджуються показаннями батьків малолітньої потерпілої Семенькової Г.В. про обставини вимагання у них 20000 доларів США; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події за участі Шабельника Д.Г., котрий з приводу обставин викрадення і механізму вбивства малолітньої Семенькової Г.В. давав показання на місці події вільно і послідовно без будь-якого примусу, з уточненням деталей, і саме в тих місцях, на які він вказав, було виявлено тіло потерпілої та частина її одягу; матеріалами виявлення тіла потерпілої Семенькової Г.В. в поліпропіленовому мішку, і під час огляду тіла на шиї було виявлено мотузку, а його поза та зв’язування повністю відповідає показанням Шабельника Д.Г., якими суд обґрунтував свої висновки; висновком судово-медичної експертизи про характер і локалізацію заподіяних потерпілій Семеньковій Г.В. тілесних ушкоджень та причину її смерті, що також співпадає з показаннями засудженого Шабельника Д.Г., які суд взяв в основу судового рішення; даними протоколів інших слідчих дій.

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають Шабельника Д.Г. у злочинах щодо потерпілої Семенькової Г.В.

Позбавлені підстав й викладені у касаційних скаргах доводи про непричетність Шабельника Д.Г. до злочинів щодо потерпілої Кальченко З.О.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винуватості Шабельника Д.Г. в умисному вбивстві Кальченко З.О. та кваліфікацію його дій за п. 9 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст.187 КК України суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказів, давши їм оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку. А зокрема, такі висновки суду підтверджуються даними висновків судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз про можливість спричинення ран шиї потерпілої Кальченко З.О. ножем, вилученим за місцем проживання Шабельника Д.Г.; показаннями потерпілого Кальченка О.А., свідків Керімової О.Ф., Скремінської В. В. та інших про умови та причини, які спонукали Шабельника Д.Г. до злочинів щодо потерпілої Кальченко З.О.; матеріалами огляду місця події та виявлення тіла потерпілої Кальченко З.О. і речових доказів; іншими детально наведеними у вирку доказами (т. 1 а. с. 2-21, 71-73, 102-107; т. З а. с. 171, 187- 190). Про вбивство Кальченко З.О., за обставин встановлених судом, сам Шабельник Д.Г. розповів експертам під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи щодо нього (т. 4 а.с. 45- 46). Крім того, в судовому засіданні Шабельник Д.Г. не заперечував того, що в день вбивства Кальченко З.О. він заходив до помешкання останньої, а свідок Геращенко І.О. стверджувала в судовому засіданні, що ранком цього дня в під’їзді будинку за місцем свого проживання, де знаходиться й помешкання потерпілої Кальченко З.О., вона бачила саме Шабельника Д.Г.

Ретельний аналіз зазначених доказів дав суду підстави зробити обґрунтований висновок про те, що саме Шабельник Д.Г., приховуючи вчинений розбійний напад на потерпілу Кальченко З.О., позбавив її життя. А отже, виходячи з установлених судом обставин, слід визнати, що підстав для скасування вироку щодо Шабельника Д.Г. у цій частині, про що йдеться у касаційних скаргах, також немає.

Як видно з вироку, суд першої інстанції на підтвердження винуватості Шабельника Д.Г. в умисному вбивстві Кальченко З.О. як на докази послався також-на протокол допиту його як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки і обставин події за участю Шабельника Д.Г. від 16 лютого 2002 року.

Разом з тим, ці докази за рішенням Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі Шабельника Д.Г. проти України визнані такими, що зібрані з порушенням права Шабельника Д.Г. на захист. А відповідно до положень ст. 2 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини основних свобод рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання Україною.

Наведені обставини дають підстави колегії суддів вважати ці докази недопустимими, а тому їх слід виключити з переліку доказів на підтвердження винуватості Шабельника Д.Г. у вчиненні злочинів щодо потерпілої Кальченко З.О.

Водночас слід зазначити, що виключення з переліку доказів обвинувачення показань Шабельника Д.Ш. на допиті як свідка від 15 лютого 2002 року та відтворенні обстановки і обставин події за його участю від 16 лютого 2002 року, істотно не впливатиме на правильність висновків суду про доведеність вини Шабельника Д.Г. у вчиненні злочинів щодо Кальченко З.О., оскільки у матеріалах справи містяться інші вищезазначені у даному судовому рішенні касаційного суду докази, які підтверджують вчинення ним цих злочинів.

Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового слідства і в судовому засіданні право на захист Шабельника Д.Г. не порушено, як і не допущено інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути чи вплинули на правильність висновків суду щодо доведеності винності засудженого, як у рівній мірі й на правильність кваліфікації його дій. Органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. Висновки суду, з урахуванням змін, які вносяться до судового рішення судом касаційної інстанції, ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах. А отже, доводи засудженого та його захисника у касаційних скаргах з цього приводу також є безпідставними.

Виходячи з доказів, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії Шабельника Д.Г. щодо обох потерпілих за пунктами 2, 3, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 146,-ч.2 ст.147 ч.4 ст.189 КК України.

Що стосується призначеного Шабельнику Д.Г. покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, в тому числі й вбивство малолітньої особи та особи похилого віку, так і дані, що характеризують особу винного, інші обставини. А отже, призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, підстав для зміни вироку у цій частині не має.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

касаційні скарги засудженого Шабельника Д.Г. та його захисника – адвоката Денисенка Б.Д. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 11 липня 2002 року щодо Шабельника Дмитра Григоровича змінити: виключити з мотивувальної частини цього судового рішення посилання як на докази його винуватості у вчиненні злочинів стосовно Кальченко 3.0. – протокол допиту Шабельника Д.Г. як свідка від 15 лютого 2002 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю Шабельника Д.Г. від 16 лютого 2002 року.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Публікація в реєстрі судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11540607