Відсутність ієрархічної та інституціональної незалежності між органами, що проводять розслідування

ОПИС ПРОБЛЕМИ

З 1992 року в Україні функціонували військові прокуратури які проводили дізнання та слідство (відповідно до Кримінально-процесуального кодексу 1960 року). Такі прокурори мали статус військовослужбовців Але у зв’язку із прийняттям 13 квітня 2012 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» положення, що стосувались військових прокуратур були виключені із ЗУ «Про прокуратуру». Отже, в 2012 році військові прокуратури, як інститут були скасовані за відсутності необхідності в них. Проте, в ході російсько-української війни, з метою попередження злочинів під час проведення бойових дій, така необхідність з’явилась знову. 14 серпня 2014 парламент прийняв в першому читанні і в цілому законопроект № 4446а «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо створення військових прокуратур». Цей закон визначає порядок створення, комплектування та матеріально-технічного забезпечення військових прокуратур, а також соціального захисту їхніх працівників зі статусом військовослужбовців. 

Дуже часто у суспільстві виникали питання щодо незалежності та об’єктивності таких прокурорів. бо фактично вони були військовослужбовцями та теоретично могли підпадати під вплив військовослужбовців вищого рангу.

Відповідно до статті 2 Конвенції, держава має забезпечити проведення належного розслідування смерті особи. І мінімальною вимогою для даної системи розслідування є те, що особи, які проводять розслідування мають бути незалежними. Це означає ієрархічну та інституціональну незалежність та реальне (практичне) існування такої незалежності.

У справі Сергій Шевченко проти України, Суд зауважив, що уповноважені особи мають діяти максимально ретельно та оперативно і мають за власною ініціативою ініціювати розслідування обставин справи та визначати державних агентів, що могли бути задіяні у справі.

У справі Сергій Шевченко проти України, військова прокуратура нехтувала версіями смерті сина заявника, що відбував службу в армії зазначивши, що його смерть була результатом суїциду. При цьому військова прокуратура не брала до уваги ані показання друзів загиблого, ані батьків. Більш того, не проводила ряд необхідних слідчих дій і була стовідсотково переконана у версії самогубства. Суд відзначив, що багато доказів вказувало на те, що у загиблого не було схильностей до самогубства і що прокуратура дуже вибірково обирала докази (лише ті, що підтверджували версію самогубства).

Суд також відзначив, що лейтенант Г., який проводив дізнання отримував вказівки від командира, був під його контролем. Тому і незалежність у цьому випадку не була в повній мірі наявною. Що ж стосувалось прокурорів військової прокуратури, то Суд відзначив, що їх незалежність також не була очевидною та гарантованою. Не дивлячись на те, що військовий прокурор не був одним із ланки військової частини, в якій служив загиблий, він все одно залишався військовослужбовцем, що підкорювався військовій дисципліні. Тому військовий прокурор міг зазнавати тиску з боку військових, що вище за нього рангом.

ЩО СЛІД ЗРОБИТИ ДЕРЖАВІ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ

Європейський суд відзначив, що уряд України має вжити декілька заходів (індивідуальних та загальних). Індивідуальні заходи щодо виплати компенсації заявнику та перегляду справи щодо смерті його сина уряд України виконав.

Що стосується загальних заходів, Комітет Міністрів Ради Європи зазначав, що українські парламентарі мають внести зміни до законодавства, якими б могли забезпечити незалежність військових прокурорів при проведенні розслідувань, а також забезпечити можливість громадського контролю за розслідуваннями, що проводяться військовослужбовцями.

Також Комітет Міністрів запропонував проводити відповідні тренінги та навчання, які б попереджували такі випадки.

ЩО ЗРОБЛЕНО ДЕРЖАВОЮ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ

Український уряд не повідомляв про заходи, що були вжиті на виконання даного рішення.

У 2012 році військові прокуратури були скасовані, і розслідування проводились прокуратурою на загальних засадах. Однак у 2014 році Верховна Рада України знов побачила необхідність у створенні таких прокуратур та поновила статус військових прокурорів та прокуратур.

До цього часу уряд України так і не запропонував жодного законопроекту для того, щоб змінити ситуацію що склалася.

НАШІ ЗАКОНОДАВЧІ ПРОПОЗИЦІЇ

Відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи Україна має змінити законодавство та регуляторні підзаконні акти таким чином, щоб військові прокурори та особи, що проводять досудове розслідування у військових злочинах мали б реальну незалежність від ймовірного впливу військовослужбовців вищого рангу. Таке може стати можливим, якщо військовий прокурор буде не тільки формально підпорядковуватись Генеральній прокуратурі України, а також буде мати перелік гарантій від держави, які б забезпечили його незалежність, або якщо буде сформовано просто один з напрямків (розслідування військових злочинів), де прокурори не будуть військовослужбовцями, а будуть співробітниками Прокуратури України на загальних засадах зі спеціалізацією. Задля уникнення можливого впливу, прокурори будуть проходити ротацію через певний проміжок часу.

Також буде доцільним проводити тренінги для співробітників військової прокуратури щодо особливостей розслідування військових злочинів.