Людину звільнено завдяки діям захисту, та обґрунтуванню вимог клопотання практикою ЄСПЛ

Олег Несінов

Завдяки оптимальним діям захисту, та обґрунтуванню вимог клопотання практикою ЄСПЛ, особу звільнено від покарання за 5 років до закінчення терміну його відбуття.

Для адвоката, напевно, не існує більшого задоволення від своєї діяльності, та кращої оцінки її результатів, як звільнення підзахисного з-за грат на волю. Рівень задоволення ще більший, коли особа звільняться від відбуття покарання за 5 років до його закінчення. Саме такий результат досягнуто в данній справі.

Клієнт, батько засудженого Д., звернувся до адвоката Несінова за допомогою у звільненні сина від відбуття покарання у зв язку із тяжкою хворобою.

Суд першої інстанції у задоволенні данного клопотання відмовив. Захист інтересів проводився від імені Харьківської правозахисної групи адвокатом Олегом Несіновим.

Вивченням судової практики, щодо застосування вимог частини 2 статті 84 КК України (щодо звільнення від покарання за хворобою ) встановлено, що вона має викривлений характер, такий, що немає нічого спільного з засадами справедливості, моралі, гуманності та милосердя.

При цьому суди керуються Постановою ПВС від 18 вересня 1973 року № 8 ” Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворілії на тяжку хворобу”, тобто документом 43 річної давнини.

І хоча в цю постанову вносились зміни, останні з них були в 1997році. А тому вони не враховують ті зміни що відбулись за цей час, в тому числі у зв язку із прийняттям КПК України.

І якщо в данному питанні не враховуються зміни внутрішнього законодавства, то немає підстав сподіватися, що суди будуть керуватися міжнародним законодавством та практикою ЄСПЛ.

Вивченням судової практики – не знайдено ЖОДНОГО судового рішення, в якому було б посилання з цього питання на практику ЄСПЛ.

Саме тому в Україні склалася негативна, на мій погляд, практика, коли в переважній більшості випадків, суди України відмовляють від звільнення від покарання особи за хворобою (ч.2 ст. 84 КК України).

Більш того, за певною статистикою, в період розгляду питання про звільнення за хворобою, приблизно 10 % осіб вмирає не дочекавшись рішення суду.

Що не відповідає вимогам статті 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров’я, визнаються найвищою соціальною цінністю. НЕ відповідає це й вимогам ст. 50 КК України, згідно якої метою покарання не є катування, або позбавлення особи життя, а є виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Всі ці прогалини судової практики і внутрішнього законодавства, були використані для досягнення успіху в цій справі.

Апеляційну скаргу, що на момент звернення до адвоката вже була подана підзахисним, було докорінно змінено.

В ній акцентовано увагу на те що, в справі “Єрмоленко проти України” ЄСПЛ визнав, що НЕнадання заявнику адекватної медичної допомоги під час тримання під вартою та неможливість такого тримання з огляду на тяжкий стан його здоров’я, є порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

А практика вирішення питань звільнення особи від відбування покарання за станом здоров’я виходячи тільки з виключного переліку захворювань, які можуть бути підставою для такого звільнення, без оцінки інших обставин є такою, що не забезпечує гарантій статті 3 Конвенції.

Адвокатом наведено також позицію ЄСПЛ в данному питанні в справах: «Ільхан проти Турції», «Aerts проти Бельгії», «Мельник проти України», «Яковенко проти України», «Похлєбін проти України», «Пєтухов проти України», «Логвіненко проти України», «Салахов та Іслямова проти України», «Віталій Куцевич та Лідія Куцевич проти України» та інших.

Зазначено, що медична допомога що надавалась Д. в умовах позбавлення волі, не може вважатися адекватною, бо за час перебування в місцях несвободи в нього з явились ряд нових хвороб, і загальний стан його здоров я з кожною добою погіршується, і загрожує його життю. Що доведено документально.

Захистом зроблено декілька й інших важливих дій, та обґрунтувань.

Наприклад, було подано заяву в ЕСПЛ в порядку ст. 39 Регламенту – про застосування тимчасових заходів.

В результаті чого розгляд справи в апеляційній інстанції не просто був призначений негайно (до цього цей розгляд був призначений через місяць), але й суддю доповідача було відкликано з чергової відпустки.

Як наслідок, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2016року, ухвалу суду першої інстанції, щодо відмови Д. у звільнені за хворобою скасовано, справу передано на новий розгляд.

А ухвалою Красногвардійського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. Д. від покарання за хворобою звільнено. І це зроблено за 5 років до закінчення терміну відбуття покарання. Що в Україні, нажаль, є виключенням.

А тому закликаю колег, діяти аналогічно і змінювати порочну судову практику в цьому питанні.