Олександра Гриньків: “Я ледве не стала стюардесою”

Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини
Адвокат Олександра Гриньків

Адвокат Олександра Гриньків

Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія дванадцята

Олександра продавала м’які іграшки, мріяла стати журналісткою, стюардесою, але врешті прийшла до того, що їй вдається найкраще: до правозахисту.

Ще у школі Олександра почала писати статті та друкуватися в районній газеті “Знамя”, була лауреатом премії “Юний кореспондент”, тому мріяла стати журналістом. “Поряд із журналістикою я більше мріяла бути стюардесою, – пригадує вона, – хотіла літати у повітрі та приносити людям радість”.

Але доля склалася трохи інакше. До Ленінградського авіаційно-технічного училища її не взяли, бо не прийняли документи: там вирішили, що головний критерій отбору для навчання – зовнішні дані. Їй сказали: “Пожалуй, мы и своих пять красавиц найдем”, тому що квота на Ленінград була 5 людей.

Батьки Олександри були родом із Тернопілля, вдома розмовляли українською мовою, дотримувалися традицій і наприкінці 1980-х вирішили повернутися на рідну землю. Там її не взяли і до Педагогічного університету: сказали, що не знає російської мови. Вступала Олександра саме на російську філологію, оскільки української мови в Росії, де жила перед тим (Узловая Тульской обл. – Подмосковье), не вивчала і на той час фактично української не знала.

Тоді дівчина закінчила Технікум радянської торгівлі і пішла працювати продавцем у відділі м’якої іграшки магазину “Дитячий Світ”. “Було цікаво щодня витирати полиці та щодня розмовляти з іграшками, – пригадує вона, – але я відчувала прагнення до чогось більшого”. Олександра продовжила навчання в економічному університеті, хоча і це їй не подобалось. Єдине, що наближало тоді Олександру до майбутньої професії – бажання завжди добиватися справедливості, навіть у розмовах із батьками. Друзі порадили їй спробувати попрацювати у міліції. Оскільки відповідної освіти в неї не було, то починала вона з посади секретаря-друкарки, але через рік їй запропонували офіцерську посаду. “У ті часи в міліції все залежало від протекції батьків та знайомих, – пригадує Олександра, – у мене всього цього не було, але через певний час я отримала посаду заступника начальника Управління по боротьбі із організованою злочинністю та начальника слідства”. З цієї посади жінка пішла на пенсію, бо, за її словами, це вже була не та міліція, куди вона прийшла.

Працюючи в міліції, Олександра закінчила юридичний інститут і вирішила стати адвокатом. “Тоді я бачила пробіли у законодавстві, і туди завжди хотілося внести якісь свої корективи – пригадує вона. – Тоді у 2006 році я поступила до ад’юнктури КНУВС, де захистила у 2010 році дисертацію “Застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства: вітчизняна практика та світовий досвід” і стала кандидатом юридичних наук”.

Олександра каже, що її ім’я означає “захисниця”, і вона завжди, ще зі школи, хотіла когось захищати. Іноді це закінчувалося навіть бійками із кривдниками. Це і вплинуло врешті на вибір професії. “Захищати треба навіть вбивць, – каже вона, – бо деколи злочини трапляються з необережності або через вкрай скрутне становище”.

Перша адвокатська справа Олександри була пов’язана саме із таким вбивством. “Щойно я поспілкувалася із підозрюваною, як зрозуміла: у неї в душі відбулося щось жахливе, це і злочин був не навмисний, – пригадує вона, – чоловік, який страждав на алкоголізм, почав вимагати у дружини гроші на випивку, потім схопив її, намагався побити, але не розрахував своїх сил і наштрикнувся на власний же ніж. На суді мені вдалося довести, що це було вбивство з необережності”.

Але незабаром Олександра зрозуміла, що знань, отриманих в університеті, для правозахисту їй не вистачить. “В університеті нас більше вчили законності, – пригадує вона, – міжнародне право та Конвенція викладалися так побіжно, що я їх просто навіть не пригадую”. Саме тому адвокатка вирішила доповнити свої знання на дистанційних курсах навчання правам людини від Української Гельсінської спілки. “Я дізналася про механізм звернення до Європейського суду, – каже Олександра, – навіть причину звернення до цього суду я раніше не усвідомлювала чітко”.

Добрі поради Гельсінської спілки та Освітнього дому прав людини (Чернігів) надихнуло Олександру на створення ГО “Інформаційно-правовий центр “Права людини”. Ця організація займається просвітницькими і моніторинговими заходами для молоді на Тернопільщині.

У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:

судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,

адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,

правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;

адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;

адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;

адвоката Ольги Семенюк/2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;

адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;

адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;

адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;

адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;

адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;

адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;

адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;

адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;

адвоката Наталії Охотнікової: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;

адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;

адвоката Сергія Біздєнєжний: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/

Далі буде…

Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.