| Автор: | Сергій Новохацький, бакалавр з європеїстики та міжнародних відносин, спеціально для сайту precedent.in.ua |
Сергій Новохацький. Фото надано автором
У лютому 2014 року у результаті захоплення контролю військовим шляхом і проведення незаконного референдуму, Україна втратила контроль над півостровом Крим. Окупація півострову Російською Федерацією мала не тільки політичні, економічні та геополітичні наслідки, але також мала безпосередній вплив на людей, які проживають на півострові. Окрім іншого, досить резонансним є питання прав та свобод кримських татар за окупаційної влади?
Через 2 роки після окупації у лютому 2016 року Меджліс кримськотатарського народу – громадська організація, яка є представницьким органом кримських татар подібним до парламенту, був оголошений «екстремісткою організацією» так званим «Верховним судом Республіки Крим». Апеляція на це рішення не принесла ніяких результатів, більше того розпочалися переслідування членів організації. У зв’язку з цим Меджліс звернувся до Європейського суду з прав людини, посилаючись на різні статті Конвенції, а саме статті 6,7, 11, 14 та 18 оскаржуючи те, що визнання Меджлісу екстремістської організацією мало чітку ціль покарання представників кримськотатарського народу за їхню політичну позицію.
Такого роду порушення фундаментальних прав та свобод частини населення півострову не могло залишитися без уваги. Не тільки українські, а також і світові засоби масової інформації неодноразово звертали увагу на переслідування членів організації. Проте в зв’язку з останніми заявами Російської Федерації про небажання виконувати рішення Європейського суду з прав людини (справа «ЮКОС» проти Російської Федерації»), результативність заяви представників Меджлісу до ЄСПЛ може бути поставлена під сумнів. Одним з досить вагомих факторів, який міг би мати вплив на виконання цієї резонансної справи це увага зі сторони Європи та всього світу.
19 квітня у відповідь на позов України, Міжнародний суд ООН зобов’язав Російську Федерацію не обмежувати право кримських татар, які проживають в Криму, на власний представницький орган, включаючи Меджліс, та забезпечити всім бажаючим можливість отримати освіту українською мовою. Окрім того, 27 квітня 2017 року Парламентська Асамблея Ради Європи зібрала необхідну кількість підписів з вимогою до Російської Федерації відновити Меджліс кримськотатарського народу на окупованому півострові.
Чи принесуть нещодавні рішення Міжнародного суду ООН та Парламентської Асамблеї Ради Європи якісь результати? Не варто поспішати з висновками. Проте хотілося б підкреслити, що підтримка на такому високому рівні є фундаментально важливою і значно збільшує шанси у боротьбі за відстоювання своїх прав та гідного ставлення. У даному випадку чітка позиція міжнародних інституцій щодо порушення прав кримських татар в окупованому Криму може виступати в ролі превентивної міри, яка щонайменше може запобігти погіршенню ситуації.
