Омріяна Європа пропонує не лише туристичні принади але й трудове рабство. Нічого дивного: шахраї є всюди. Але як не стати їхньою жертвою? Про це – у новому випуску нашого подкасту.
Олег Шинкаренко: Багато хто сподівається заробити закордоном на гідне існування родини, на квартиру, машину, або просто на освіту. 20-ти річна Ганна сподівалася знайти роботу в Чехії та заробити собі на освіту. Родина не мала можливості вивчити дівчину, оскільки в родині не вистачало грошей на підтримку і навчання дітей. Так, не довго шукаючи, Ганна знайшла посередника, який обіцяв їй легальне працевлаштування за кордоном, допомогу у виготовленні трудової візи та високий заробіток. Але послуги посередника дорого коштували, дівчина позичила чималу суму грошей щоб сплатити за працевлаштування та оформлення документів. Після оплати послуг, посередник повідомив дівчину, що контракт який вона підписала потрібний тільки для оформлення візи, а коли вона приїде до Чехії, їй буде запропоновано іншу вакансію. Ганна усвідомлювала, що це неправильно, але гроші вже було сплачено і повернути їх не було жодного шансу. Так через деякий час Ганна опинилася в Чехії. Після прибуття дівчині сказали, що вона буде працювати на клієнта в галузі сільського господарства. Працювати приходилося з 7 ранку до 9-10 години вечора під наглядом спостерігачів, без рукавичок та належного взуття для роботи з хімікатами. Дорога з гуртожитку до місця роботи займала близько 2 годин. Ганні та іншим хлопцям з групи дозволялося раз на тиждень купувати продукти, переважно бутерброди, оскільки на те щоб готувати їжу часу зовсім не вистачало, не кажучи вже про вільний час або відпочинок. За 2 тижні трудового рабства дівчина заробила 450 євро, але всі гроші їй так і не віддали.
За 2 тижні трудового рабства дівчина заробила 450 євро, але всі гроші їй так і не віддали.
В гуртожитку Ганна познайомилася з хлопцем Сергієм, який також був у трудовому рабстві. Сергій потрапив до полону за такою ж схемою, що і Ганна та провів у трудовому рабстві більше 4 місяців. Сергій та Ганна вже не могли так більше працювати ні фізично, ні морально, вони разом взяли вихідний, щоб мати час втекти і щоб їх одразу не почали шукати. Завдяки тому, що вони не віддали документи роботодавцю, їм вдалося втекти. Ганна повернулася додому і навчається зараз у педагогічному університеті. Ця історія була опублікована на сайті гарячої лінії з попередження насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації. Я хочу нагадати, що вона працює з 10:00 до 16:00 з понеділка по п’ятницю, а телефон 0 800 500 335 (або 0 800 500 386 – з мобільного). Можна туди звертатися українською, російською та англійською мовами. Веб сайт: la-strada.org.ua. Євгеніє, а чому ця історія трапилася з Ганною? Що вона зробила не так?
Євгенія Капалкіна. Громадське Радіо
Євгенія Капалкіна: Давайте почнемо з того, що взагалі примусило Ганну працевлаштуватися за кордоном? З її історії ми бачимо, що метою було заробити кошти для отримання освіти в Україні, оскільки її батьки не могли забезпечити ні її, ні її братів та сестер належними коштами для здобуття освіти та для їхнього утримання. Тому одним з додаткових наслідків також було те, що її вік також не дозволяв їй працевлаштуватися в Україні для того щоб вона могла отримати достатню кількість коштів, маю саме на увазі отримання заробітної плати, яка була б необхідна їй для оплати навчання. В її історії не йде мова про безоплатну освіту, тобто ми будемо виходити з того, що вона була націлена на комерційні умови для оплати своєї освіти. Тому без досвіду роботи, без належної освіти вона не могла заробити собі необхідні кошти і насамперед також необхідно звернути увагу на кризу, яка існує в країні, оскільки ми бачимо з її історії, що батьки також обмежені в коштах були.
Олег Шинкаренко: Але ж інші дівчата так не роблять, саме з нею щось було не так, тобто, чи це було пов’язано з її якимись особливими умовами чи бажаннями?
Євгенія Капалкіна: З цієї історії ми бачимо тільки те, що було зазначено самою постраждалою особою. Тобто, щоб досконально можна було б описати, необхідно побачити більш детальні документи, її умови, які склалися для того, щоб можна було зробити певні висновки.
Олена Сапожнікова: Олег, ти так реагуєш, начебто це дійсно такий унікальний випадок, більше 1 мільйона людей в усьому світі стають живим товаром, так, і ця історія Ганни є тисячна в усьому світі. І якщо це не трапляється в колі наших знайомих, це не означає, що така проблема відсутня.
Олег Шинкаренко: А який був взагалі перший невірний крок Ганни? Що вона одразу зробила не так?
Євгенія Капалкіна: Необхідно зазначити, що в Україні існує така думка, що дуже легко працевлаштуватися в Європі, і там існує така практика, що Європа потребує дешеву робочу силу, і за це можна отримати більшу заробітну плату, ніж в Україні. На жаль, така думка є помилковою, оскільки в країнах Європейського Союзу роботодавці перед тим, як запропонувати певну роботу іноземцю мають довести своїй країні, що вони вже пропонували таку роботу своєму громадянину; другий етап, якщо вони пропонували таку роботу громадянину з країни ЄС; і вже наприкінці дають таку можливість іноземцеві, якщо дві перші категорії відмовилися від працевлаштування на цю посаду по певній роботі.
В країнах Європейського Союзу роботодавці перед тим, як запропонувати певну роботу іноземцю, мають довести, що вони вже пропонували таку роботу своєму співгромадянину.
Олег Шинкаренко: Тобто якщо українця беруть на роботу в ЄС, то це вже сигнал, що щось не так?
Євгенія Капалкіна: Ні, це говорить про те, що якщо його беруть на роботу, то повинні бути дотримані певні умови. Обов’язкова наявність робочої візи, наявність контракту між роботодавцем та громадянином України, іноземцем, повинні бути узгодженні всі істотні умови договору, умови праці, час роботи також слід наголосити між Україною та, куди поїхала працювати потерпіла, і Чеською Республікою існує міжнародний договір, який був укладений, стосовно працевлаштування іноземців і він забезпечує права осіб, які працевлаштовуються в Чеській Республіці і обов’язки роботодавців. І стосовно цього є метод впливу для того, щоб захистити права іноземців, в даному випадку громадян України.
Олена Сапожнікова: Методи впливу, так, є, і все ж таки, мені здається, як ви кажете, ця думка існує, але вона існує ще через те, що сприймаються Європейські країни, як цивілізовані країни, як країни, де роботодавець не обмане. Якщо буде укладена угода, то ця угода ніяким чином не буде перекручена, бо потім, як приїжджає людина, то виявляється, що умови змінюються, навіть договір по-іншому укладається або кажуть, що ця угода не була укладена, і вона недійсна. І людина один-на-один з цими проблемами залишається, наша велика довіра є до Європейських країн, і чомусь статистика свідчить про те, що все ж таки Європейські країни є найбільшими отримувачами людей, так званого живого товару, де порушуються ці права. От, зокрема, статистика, яку веде Міжнародна Організація з Міграції вказує, що з 1991 року в Україні понад 160 тисяч постраждали від торгівлі людьми. Тобто 160 тисяч людей, із них, вони дають відсотки, з 2006 по 2016 по допомогу зверталися 213 567, 41 % це з західної України. 20% — сфера обслуговування і розваг, там були порушення. І країни, де було найбільше цих порушень, це із 100% — це 39,7% Польща і 40,3% інші країни. Тобто Польща, така здавалося б цивілізована країна, але із цих тисяч людей, українців, які скаржилися, виявляється, що Польща займає половину цих скарг, тому тут теж інша сторона. Чому Європейські країни не дотримується принципів, які вони проголошують, і люди довіряють ще цим принципам. Виходить, фактично втрачають свою свободу, заробіток і повертаються без нічого.
Олег Шинкаренко: Це питання швидше до Європейських країн, а у нас зараз цікаво було б з’ясувати, а як взагалі довести факт торгівлі людьми? Як взагалі довести, що тебе обманули? Тобто, от ти повернулася скажімо, як ця дівчина Ганна, з Чехії, і у неї немає ніяких документів, що вона там працювала, і їй можуть сказати, що вона чомусь приїхала до Чехії, щось там поробила і повернулася назад, а ніяких доказів того, що трапився злочин нібито і немає.
Євгенія Капалкіна: Як зазначила правильно Олена, є певна статистика потерпілих від торгівлі людьми, але не всі звертаються по допомогу в країні де вони стали жертвою або в своїй країні, коли їм вдалося повернутися. Що стосується, як довести, є можливість і право таке у кожної людини звернутися до правоохоронних органів із заявою про злочин.
Олег Шинкаренко: А що там треба написати в цій заяві? Наприклад, якщо вона в Чехії звернеться, то треба чеською мовою написати цю заяву?
Євгенія Капалкіна: Вона може звернутися за допомогою до консульських установ України, які офіційно, бо укладено міжнародний договір, вони перебувають там для захисту прав громадян України, тобто консульські установи України в Чеській Республіці.
Олег Шинкаренко: І от вона прийде до консульської установи, і що треба принести з собою? Паспорт, заяву?
Євгенія Капалкіна: Не завжди у жертви торгівлі людьми можуть бути при собі документи. Вона може заявити про те, що вона стала жертвою торгівлі людьми і попросити певного захисту, і консульство повинно вжити заходів, щоб з’ясувати особу цієї людини і забезпечити її життя і права.
Олена Сапожнікова: Не обов’язково приходити особисто, вона може зателефонувати до консульства і розповісти про це, і не лише до консульства, а також можна подзвонити на гарячу лінію до міжнародної організації з міграції — це номер 527 або 0 800 505 501, і ця міжнародна організація також надає консультативну допомогу і у разі потреби можуть потім навіть дати більш таку вторинну допомогу, якщо це необхідно.
Олег Шинкаренко: А що — вони одразу довіряють вашим словам? Просто не вимагаючи ніяких доказів, що з вами трапилося.
Євгенія Капалкіна: Чому? Коли звертаються по допомогу, описується конкретна ситуація, при яких умовах ця особа стала жертвою торгівлі людьми.
Олег Шинкаренко: То які ж саме постраждалий повинен мати докази?
Євгенія Капалкіна: Ми не кажемо про докази, ми кажемо про те, що повинна зазначити особа для того, щоб можна було встановити статус її жертви торгівлі людьми. Особа, яка вважає, що вона постраждала від торгівлі людьми, повинна дати інформацію, при яких умовах вона завербована, і яким чином вона була доставлена на територію іноземної країни або в межах своєї країни, такі також є ситуації, які умови їй пропонувалися, чи був застосований до неї обман чи шахрайські якісь дії, які ввели її в оману стосовно умов роботи. І на підставі цієї інформації, можливо ще детальну інформацію щодо осіб які її вербували і обіцяли додати, стосовно роботодавця, де вона працювала, умови і, можливо, фізичний або психологічний вплив, і у чому він виражався. І ця інформація є підставою щоб консульська установа або міжнародна організація також ініціювали своє звернення до правоохоронних органів країни, в якій звернулася по допомогу постраждала особа.
Олег Шинкаренко: Цікаво було би дізнатися чи це дійсно відбувається? Чи дійсно наші консульства за кордоном допомагають громадянам, і чи дійсно вони звертаються до правоохоронних органів закордонних?
Євгенія Капалкіна: Консульства не мають права розслідувати кримінальні справи. Їх повноваження обмежуються для того, щоб вони могли направити отриману інформацію і скоординувати її до певних органів, які мають право це робити, проводити допити постраждалих і тому подібне. Тобто я кажу про те, що має бути певна злагодженість дій для того, щоб можна було захистити права постраждалих.
Олена Сапожнікова: Основне, мені здається, людині потрібно не боятися і не думати, що саме потрібно зазначити в цій заяві. Заява має вільну форму, так само як і усна, тобто людина повинна сказати все, що вона вважає за потрібне і все, що вона вважає є головним, але, звичайно, це має бути основна якась інформація. Оскільки її повинні правильно зрозуміти, правильно почути, якщо будуть уточнюючі запитання, вони будуть надані.
Оскільки у нас «Правова абетка», я хотіла би зорієнтувати, що таке торгівля людьми. Торгівля людьми, як визначає «Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності», — це здійснення з метою експлуатації, вербування, перевезення, передачі, приховування, одержання людей шляхом погрози силою і її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. Дуже широкий спектр, і більше того, в нас Кримінальний Кодекс України в статті 149 передбачає відповідальність за торгівлю людьми, і от санкція від 3 до 8 років позбавлення волі.
Олег Шинкаренко: Євгеніє, а чи звертаються до вас у Центр жертви торгівлі людьми, і як ви їм допомагаєте?
Євгенія Капалкіна: Так, звертаються, зараз у нас дуже така складна справа, стосовно масової вербовки громадян України для роботи на території Російської Федерації. Стосовно роботи, надається загальна інформація, пов’язана вона з кур’єрською доставкою малогабаритних товарів. Загалом кажуть, що це або якісь легкі побутові товари, медичні якісь засоби, те що можна легко переносити самостійно одній особі. По приїзду також оплачується проїзд до Москви, квиток в одну сторону, оплачують проживання протягом місяця у квартирі, яку особа знімає, і їй дають гарний телефон або смартфон з умовою, що особа повинна мати навики користування електронними системами як WhatsUp, Viber і тому подібне.
Олена Сапожнікова: Звучить все дуже гарно, але що ж насправді?
Євгенія Капалкіна: І коли людина погоджується, сама вербовка, вона займає дуже короткий час, можливо до дня, а може і менше. Все залежить від того, чи є квиток на цей день чи немає. Особа не встигає повідомити своїх близьких, родичів, що вона відправляється на заробіток. Вона виїжджає, і через деякий час, її координують виключно по телефону або через мережу Інтернет. Вона виїжджає в інший регіон Російської Федерації, і там їй вже кажуть або купити гумові рукавички або засоби, ваги, і як наслідок виявляється, люди втягуються у злочинну діяльність по торгівлі наркотичними засобами. Тобто вони їм кажуть, де є закладка, вони мають отримати цей товар, прийти додому розважити їх у разі пакетики і їм дають інструкцію, куди необхідно конкретний пакетик закласти, і особа сама шукає місце закладки, зазвичай більш-менш безпечне місце.
Олег Шинкаренко: А чим зазвичай закінчуються такі історії? Як ви допомагаєте їх жертвам?
Євгенія Капалкіна: Закінчується тим, що як тільки особа відмовляється від такої роботи, повідомляє по тому ж телефону, який був вручений в Україні, її буквально через хвилин 20 чи на наступний день заарештовують, проводять обшуки в квартирі, де вона проживала, знаходять речові докази це наркотичні засоби і заарештовують за статтею 228 Кримінального кодексу Російської Федерації за зберігання та розповсюдження у великих розмірах і ця стаття передбачає відповідальність від 10 до 15 років. І останнім часом ми також бачимо, що до деяких громадян України застосовують також додаткову статтю Кримінального кодексу Російської Федерації — це організована злочинність, і це ще більше впливає на тяжкість злочину. Стосовно того як ми можемо допомогти цим особам, з моєми колегами з Гельсінської Спілки була розроблена інструкція щодо перших кроків родичів постраждалих осіб, як їм чинити як на території України, так і на території Російської Федерації. В першу чергу це необхідно звертатися до правоохоронних органів в Україні — це Департамент по боротьбі з торгівлею людьми Національної поліції України, — необхідно подавати злочини. Також були випадки, коли поліція відмовляла у прийнятті таких заяв про злочин, ми рекомендується оскаржувати зразу ці заяви слідчому суді. Оскільки це позитивний обов’язок держави допомогти своїм громадянам. Також звертаємося до наших державних установ, в тому числі до Міністерства закордонних справ, Міністерства соціальної політики. Ми організовуємо робочі групи, де можна виробити певні кроки, для того щоб допомогти громадянам України, які постраждали на території Росії. Справа в тому, що проблема достатньо глибока оскільки, щоб повернути громадянина на територію України з Російської Федерації, осудженого на території України, необхідно, щоб Україна визнала вирок російського суду. У нас з однієї сторони кримінальна відповідальність за подібні злочини, за зберігання наркотиків, вона набагато менша ніж в Росії, тому присудити свою відповідальність ми не маємо права, ми маємо визнати згідно російського законодавства.
Олена Сапожнікова та Олег Шинакренко
Олег Шинкаренко: Тобто тут такий глухий кут, або вони будуть сидіти в Росії або в Україні, і ми нічого не можемо зробити.
Євгенія Капалкіна: Це один момент. Інший момент, що Росією не приймаються заяви про злочини, стосовно торгівлі людьми. Тобто люди вимушені місяцями, роками там сидіти.
Олена Сапожнікова: Але ж їхні родичі можуть у нас в Україні подати і вказати. До речі, те, що ви розказуєте, воно підпадає під частину другу статті 149 Кримінального кодексу – це про торгівлю людьми, там, де дії поєднанні з насильством, погрозою такого насильства з попередньою змовою групи осіб, і там покарання від 5 до 12 років. Все ж таки ті люди, які це організовують в Російській Федерації — можливо, варто було б спробувати Україні провести розслідування та притягнути до відповідальності?
Євгенія Капалкіна: Україна проводить розслідування. В кінці 2016 року в Україні була затримана організована група у складі 4-х осіб. Затримання відбулося в місті Дніпро, була порушена там кримінальна справа, і зараз буквально в квітні 2017 року за клопотанням сторони захисту справа була передана до Солом’янського районного суду міста Києва.
Олег Шинкаренко: Скажіть будь-ласка, а якщо людина стала жертвою торгівлі людьми, а про це дізналися її родичі, які хочуть якимось чином допомогти, то чи можуть до вас звернутися, і за яким телефоном?
Євгенія Капалкіна: Так, можна звернутися, і загалом родичі саме і звертаються до нас по таку допомогу. До нас можна звернутися за номером 097 384 27 99 або особисто прийти до організації Української Гельсінської спілки з прав людини за адресою: місто Київ, вулиця Фролівська 3/34 або надіслати письмовий запит на абонентську скриньку 100, індекс 04071, місто Київ.
Олег Шинкаренко: Наскільки я чув, ваша допомога є безкоштовною.
Євгенія Капалкіна: Так, допомога є безкоштовною, ми консультуємо людей, родичів постраждалих і надаємо перші кроки, які їм необхідно вчинити.
Олег Шинкаренко: Якщо ви або ваші родичі стали жертвами торгівлі людьми, то перше що вам потрібно — це мудра юридична порада від спеціалістів, від експертів, тому вам варто звернутися до Української Гельсінської спілки, наприклад, або до правоохоронних органів. Це вже ваш вибір.
