Суд вирішив компенсувати ремонт квартири біля ДАПу

Джерело: https://lb.ua/blog/oleg_shynkarenko/371070_sud_virishiv_kompensuvati_remont.html
Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української гельсінської спілки з прав людини

Власниця зруйнованої квартири не знає, як їй зробити ремонт під обстрілами на лінії фронту, тому подала на апеляцію.

Фото: Надано автором

 

Валентина Мельничук жила у сумнозвісному селищі Піски біля Донецького аеропорту. Майже біля самої злітної смуги. В середині липня 2014 року селище та аеропорт почали обстрілювати з усіх калібрів, тому родині Мельничуків із двома дітьми довелося терміново залишити трикімнатну квартиру у триповерховому будинку. Виїжджали так швидко, що довелося навіть залишити в гаражі службовий автомобіль. Син Валентини був неповнолітній, а її дочка навчалася в університеті в Запоріжжі. “Ми поїхали у Запоріжжя до дочки, як у відпустку – пересидіти на два тижні, а вийшло назавжди, – пригадує жінка, – два тижні затягнулися на три роки”.

На щастя, Валентині вдалося знайти роботу менеджера фармацевтичної компанії у Вінниці. У серпні керівництво компанії попросило Валентину забрати службове авто. “Двері ще збереглися на той момент, а скла у вікнах вже не було, – пригадує вона. – Ми тоді забрали машину і деякі речі. Наступного разу повернулися у Піски у жовтні. У будинку вже не було даху, а всі стіни побило скалками. Стріляли по ньому із всього, що було, бо ж він знаходився на самій лінії фронту”.

Оскільки Валентина залишилась без житла, вона розпочала писати листи до Президента, до Кабміну та інших із проханням хоч якось компенсувати втрати. Декілька місяців вона отримувала стандартні відповіді, де їй нагадували, що подібні витрати не передбачені державним бюджетом. А якби гроші й були, то закону, за яким можна було би виплатити таку компенсацію, немає. “Це ж була не просто квартира, – пригадує Валентина, – ми купили її десять років тому у вкрай запущеному стані і зробили там ремонт, вклали багато грошей”.

Валентина втомилася писати марні листи до влади і звернулася до місцевої громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. Із нею співпрацювала юрист Юлія Науменко, яка вже давно і успішно допомагала людям із подібними проблемами.

Для того, щоб дізнатися суму, необхідну для відшкодування за зруйноване житло, Валентина звернулася до професійного оцінювальника, який визначив вартість її квартири на момент перед АТО, а також – масштаби руйнувань. В результаті вийшло 576 180 гривень матеріальної. та 100 000 гривень моральної шкоди.

Адвокат, який співпрацює із Українською Гельсінською спілкою з прав людини Юлія Науменко: “Валентина звернулася до нас, і ми допомогли їй підготувати скарги до українських судів, а також до Європейського суду з прав людини – скарги проти України та проти Росії, – каже Юлія Науменко. – Ми зробили так тому, що в Україні не проводиться ефективне слідство через недоступність цієї території, а також, очевидно, через небажання правоохоронців проводити ці слідчі дії: вони навіть не реєстрували заяву про злочин.

Фото: УГСПЛ

Оскільки у нас в Україні немає війни, то на все, що відбувається в зоні АТО розповсюджується Закон про боротьбу із тероризмом. А в статті 19-ій цього закону вказано, що “відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом”.

14 червня 2017 року Печерський райсуд Києва вирішив відшкодувати їй за рахунок коштів Державного бюджету України 226 130 гривень майнової шкоди, заподіяної терористичним актом за пошкоджене майно, та 10 000 гривень моральної шкоди. Тобто утричі менше бажаної суми.

“Ми не задоволені рішенням суду, бо наші вимоги задовольнили лише частково, – каже Валентина Мельничук, – Нам компенсували лише витрати на ремонт. Але це не логічно: приїхати, витратити ці гроші на ремонт, а жити там неможливо, бо там же все заміновано, а селище повністю зруйноване”.

“Ми вважаємо це рішення позитивним, але не цілком задовільним, – каже Юлія Науменко, – Ми просимо не скасувати його, а змінити у частині позовних вимог: ми просимо відшкодування повної вартості квартири та моральної шкоди у сумі, необхідній для поновлення стану здоров’я постраждалих”.

Між іншим, таке рішення є цілком можливим, адже буквально наступного дня Апеляційний суд Києва ухвалив залишити у силі рішення того ж самого Печерського райсуду щодо компенсації розміром у 6 мільйонів гривень за будинок, зруйнований обстрілами у селі Водяне. Адвокат Юлія Науменко каже, що український уряд буде подавати касаційну скаргу, щоб не виплачувати цю суму, але відповідний прецедент вже є. А крім того, не варто забувати і про статтю 19-ту Закону про боротьбу із тероризмом.