«Львівська пошта» мовою ненависті розпалює міжнаціональну ворожнечу

Джерело: https://hromadskeradio.org/programs/prava-lyudyny/lvivska-poshta-movoyu-nenavysti-rozpalyuye-mizhnacionalnu-vorozhnechu
Автор: Олег Шинкаренко

Інтернетом поширюється матеріал львівської газети, який з погляду експертів є вкрай непрофесійним та може спровокувати етнічні погроми.

 

Стаття, оприлюднена 6 липня на сайті видання “Львівська пошта” має назву “Як роми містянам нерви лоскочуть” і такий підзаголовок: “Вони масово атакують львів’ян на вулицях: обкрадають, вимагають гроші, пропонують поворожити, гіпнотизують, погрожують прокльонами і… плюють в обличчя. І здається, що вони не бояться нікого – ні Бога, ні людей, ні поліції”. Сайт “Закарпаття онлайн” передрукував цей матеріал під заголовком “Закарпатські цигани, яких вигнали з Києва, вже місяць плюють в обличчя львів’янам”.

Цікаво, що на сайті редакції вказано: “Львівська Пошта” – видання, яке працює згідно із журналістськими стандартами. Головне правило редакційної політики – писати цікаво, актуально та об’єктивно”. Чи це дійсно так?

Юрій Луканов

Медіаексперт “Центру інформації про права людини” Юрій Луканов із цим не згоден.

Юрій Луканов: “У статті я помітив суттєвий недолік: все ж таки потрібно було дати точку зору самих ромів. Журналіст мав би знайти їхніх провідників, і переконати їх пояснити саму ситуацію: чому таке відбувається? Якщо цього не робити, то у читача може скластися враження, що це явно перебільшення ситуації”.

Медіаекспертка з питань протидії дискримінації Ольга Веснянка каже, що цей матеріал є вкрай небезпечним.

Ольга Веснянка

Ольга Веснянка: “Важко говорити про помилки у матеріалі, який повністю — від самого заголовку і аж до останньої літери — розпалює міжнаціональну ворожнечу. Не буду говорити про слово “цигани”, замість “роми”, бо саме вживання другого слова і є показником коректного ставлення журналіста. Йде узагальнення: так нібито йдеться про все ромське населення. І оця соціофобія, яку видно по слову “вони”: відбувається протиставлення “вони” і “ми”. У підводці після заголовку: “Вони масово атакують, вимагають, обкрадають” — ми бачимо, що тут дуже багато емоційних дієслів, багато узагальнень. Це однозначно не є журналістським матеріалом. Авторка не розуміє, які можуть бути наслідки таких матеріалів. Я впевнена, що цей матеріал варто подати для оцінки до комісії з журналістської етики”.

Петро Григоріченко. Автор: Олег Шинкаренко

Президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес ромів України» Петро Григоріченко теж занепокоєний наслідками, які може викликати ця стаття

Петро Григоріченко: “Це явна мова ворожнечі, яка збуджує населення до негативних дій. І може призвести до відкритих соціальних протистоянь”.

Директор ромського радіо “Чірікло” Федір Кондур вважає, що вказування національності у подібних статтях — це груба помилка журналіста.

Федір Кондур: “Я впевнений в тому, що ці висловлювання засновані на факті дискримінації ромської етнічної групи. Тому подібні інциденти треба припиняти. Необхідно, звісно, відповідати. І наші активісти мають реагувати на це. Якщо є правопорушення, то вони мають озвучуватись, але без національної ознаки.

Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини та координаторка проекту міжетнічного порозуміння “Думайдан-2017” Олена Сапожнікова пояснює, у чому помилка журналісток.

Олена Сапожнікова. Автор: Олег Шинкаренко

Олена Сапожнікова: “Подібні статті призводять до формування у суспільстві негативного образу всієї нації без виключення. Мовою правозахисників це називається профайлінг, коли на прикладі одного злочина будується негативний профіль певної етнічної групи. А — це прямий шлях до погромів та етнічних чисток, як це вже сталося у Лощинівці, до вбивств ромів, як на Харківщині та на Київщині, а також до безпідставних затримань, коли поліція хапає на вулиці всіх людей, які просто виглядають, як роми”.

Чому ж авторки статті Олена Петришин та Марта Петренко так грубо порушують головні журналістські стандарти у своїй роботі? Хіба важко було звернутися до самих ромів і спитати, що думають про це вони?

Журналістка видання “Львівська пошта” Марта Петренко: Ну як сказати? З ромами зараз тяжко розмовляти. Ясно, що вони будуть захищати свою позицію, але… Всі, про кого ми пишемо, вони ніби просто особи, які гуляють безпритульно і не належать ні до кого”.

Олег Шинкаренко: “Марто, але ж у читача складається враження, що ви пишете про всіх ромів взагалі!”

Марта Петренко: “Ні-ні, не про всіх ромів, лише про тих, які розгулюють, які чіпляються до людей, не несуть за це відповідальності. І вони, відповідно, не мають ніякого підпорядкування”.

Олег Шинкаренко: “Але ви їх ніяк не вирізняєте від інших ромів! Тобто, їх не можна ніяк вирізнити, у вас просто написано “Роми лоскочуть нерви”.

Марта Петренко: “Ну, так”.

Олег Шинкаренко: “Ви не боїтеся, що це може викликати ненависть до всіх ромів?”

Марта Петренко: “В принципі, може, але…”

Випуск підготовлено за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні​.