Малала Юсефзай: «Голос дитини має більшу силу аніж зброя терористів»

Автор: Сергій Новохацький, бакалавр з європеїстики та міжнародних відносин, спеціально для сайту precedent.in.ua

Сергій Новохацький. Фото надано автором

Питання і рівного доступу до освіти стоїть на ряду з глобальними питаннями безпеки та бідності. 12 липня 2017 в ООН відзначали свято освіти для дітей який назвали Днем Малали. Хто ж така Малала і чим вона заслуговує неабияку увагу та перш за все повагу?

Якість і доступ до освіти є одними з найкращих показників добробуту та розвитку країни. Проте дивлячись на це питання у глобальних масштабах саме доступність освіти є першочерговою проблемою у так званих «країнах третього світу». Якщо для середньостатистичного європейця це є обов’язковою або навіть буденною річчю, то у такій країні як Пакистан, у якій народилася Малала, це більше привілей доступний далеко не кожному.

Історія Малали Юсефзай є однією з тих унікальних історій, яка є прикладом того, коли небажання схилити голову під натиском сили і бажання боротися за рівність дали змогу світу почути про проблему з доступом до освіти для дітей, зокрема, дівчат в Пакистані. Малала Юсефзай народилася в 1997 році в пакистанському місті Мингора і ще у віці 11 років підтримувала право дівчат на освіту. Вона була змушена робити це анонімно ведучи блог для BBC Urdu, в якому описувала життя в Пакистані, а саме долині Сват, яка знаходилася у 2009 році під контролем пакистанських талібів. 

Источник фото: https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/peace/laureates/2014/yousafzai-bio.html

У своєму інтерв’ю літом 2014 для Forbes під час саміту для благодійності вона згадувала, що наполеглива позиція її батька, який був директором однієї з приватних шкіл та дотримувався правозахисної позиції, давала підтримку бажанням дівчини отримати освіту хоч і таємно, що для місцевості, в якій вона проживала, було досить ризикованим. Після захоплення долини пакистанськими талібами, вони заборонили отримувати освіту для дівчат і знищили близько 400 навчальних закладів. Проте вона таємно передавала історії, чим самим дуже сильно ризикуючи своїм життям аби світ міг почути і відгукнутися. Повертаючись зі школи 9 жовтня 2012 року вона була серйозно поранена терористом талібом під час подорожі зі школи на автобусі. В той день, як говорила Малали Юсефзай в своєму інтерв’ю під час саміту: «всі мої страхи та слабкості померли, але взамін народилася сила».

Не дивлячись на складні поранення, дякуючи зусиллям лікарів, їй допомогли стати на ноги в Бірмінґемської лікарні Королеви Єлизавети і вона продовжила свою діяльність. 10 грудня 2014 року вона стала лауреатом Нобелівської премії миру, а 10 квітня 2017 року вона стала наймолодшим в історії Послом миру ООН. Її історію почув весь світ. Хоча відоме багатьом висловлювання стверджує, що «один в полі не воїн», особистість та героїзм Малали Юсефзай є прикладом того, як одна людина може мати сильний вплив на події у своїй країні. Боротьба за права людини і з несправедливістю має бути обов’язком кожного, і головним чином обов’язком тих, хто має привілей не зіштовхуватися з такими проблемами особисто.