Як часто ми проходимо повз парк, насолоджуючись тінню його дерев або проводимо свої вихідні в гущавині лісу, чи блукаємо заплутаними гірськими стежками під шум листя?! Або просто визираємо у вікно та ловимо поглядом гілки могутніх дерев-велетнів?! Якщо нам не часто це вдається, то чи не гріють нас ті миті, коли все ж ми можемо сховатися в їх свіжість, зловити їх міць поглядом та відпочити?! Уявімо, що цього немає та стоїмо ми на спустошеній голій землі, де уже ніщо не може вирости через нашу жадібність, байдужість та небажання думати про завтрашні день.
Чи повинні адвокати про це думати?! Не знаю. Але я не можу забути картину, коли, приїхавши як адвокат в кримінальному провадженні на одне із судових засідань у місто Сміла Черкаської області, я побачила величезні машини із гладенькими рівними стовбурами сосен довжиною в 4-5 метрів, які везли на теплоелектростанцію на спалення. Мені це чомусь нагадало кадри із документальних фільмів про німецький концентраційний лагерь та лагерь смерті Освенцім під час Другої Світової Війни.
Коли я запитала у місцевих мешканців, чи часто вони бачать подібні картини, то була вражена їх спокоєм, так як для них це стало буденною справою, там дороги уже мають багаторічні глибокі вибоїни від цих маршрутів. У людей навіть не було люті, вони звикли. Роздавлені економічною кризою та війною, люди не мають уже сил відстоювати свої права. На їх думку, сенсу в цьому немає, бо все проводиться офіційно, адже ніхто не ховається, ці машини їздять вдень центральними вулицями міста повз державні інституції, в тому числі й правоохоронні. І хто захоче допомагати їм в цьому, невже адвокати? ні! – люди в це не вірять.
Звісно, що правоохоронні органи повинні виявляти екологічні правопорушення, зокрема, незаконну порубку лісу, що визнано кримінальним правопорушенням в статті 246 Кримінального кодексу України, а також за відсутності складу злочину адміністративними правопорушеннями, передбаченими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак надіятися лише на поліцейських, представників прокуратури чи Державну екологічну інспекцію не можна. Із незначної національної судової практики, що є, предметом правопорушення зазвичай є одне чи два дерева, а покарання складає декілька сотень гривень. А втрати лісу вираховуються в сотні тисяч гектарів, якщо дивитися накарту втрати лісу в Україні за період 2000-2013 роки, створеної в ході реалізації проекту Global Forest Watch, розробленому у співпраці з Інститутом світових ресурсів та ще 40 організаціями.
Тому потрібно кожному діяти також в межах своїх можливостей, щоб загрозлива ситуація не дійшла «точки неповернення». Зокрема, адвокати можуть намагатися відстоювати у національних судах інтереси клієнтів, що звернулися до них із подібними питаннями, а не відмовляти їм через безперспективність. А у випадку безуспішного проходження усіх національних судових інстанцій звертатися до Європейського суду з прав людини зі стратегічними справами та змінювати систему в цілому.
Адже незаконна порубка лісу загрожує не лише самим деревам, птахам, звірам, воді, але й людині. Зі зникненням лісів змінюється екосистема, в якій ми живемо. Можливі зсуви ґрунтів, повені тощо. В наслідок чого повноцінному життю людини спричиняється матеріальна та нематеріальна шкода, а інколи й створюється небезпека життю, здоров’ю нас та наших дітей. Тому в Європейському суді з прав людини можна піднімати питання про порушення статті 8 окремо, а можливо в сукупності зі статями 2, 3, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в залежності від конкретних обставин справи.
Так, в одному із рішень Європейського суду з прав людини, Kyrtatos проти Греції (№ 41666/98), де не було визнано порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначається, що коли б справа йшла про знищення лісу, розміщеного біля будинків заявників, то можна було б говорити про можливість впливу на добробут заявників. А в даній справі заявники скаржилися на урбанізацію північно-східної частини острову Тінос, що призвело до зруйнування їх фізичного середовища існування та мало негативний вплив на їх особисте життя, а саме вони стверджували, що їх район втратив всю свою природну красу, перетворившись із мальовничого місця з унікальною фауною на туристичну зону.
Можливо якраз Ваша справа буде тією, що змусить Європейський суд з прав людини винести позитивне рішення та зламає національну практику, зменшивши рівень незаконної порубки лісу в Україні.
Текст статті взято із Інформаційного дайджесту системи безоплатної правової допомоги в України № 12 (1)/2016 (січень-лютий), а саме з розділу “Європейська практика правого захисту”, підготовленого у співпраці з Українською Гельсінською спілкою з прав людини
