Якось на судовому засіданні під час оголошення складу присутніх я не розчула прізвище прокурора. Після завершення суду я підійшла до прокурора й попросила назватися. Це не є конфіденційною інформацію. Однак… представниця держави, мовчки зиркнувши на мене, і так само ні пари з уст, обережно обійшла мене, мов боялась хоч якось контактувати зі мною, просто зникла із зали суду.
Очевидно, прозорість, відкритість не є в пріоритетах реформи прокуратури.
Нещодавна заява заступника Генпрокурора Віталія Касько про звільнення вкотре нагадала, а що ж, власне, відбувається з реформою прокуратури?
Одне із завдань реформи прокуратури – змінити суспільне ставлення до прокуратури, однак поки що цьому органу так-сяк довіряє лише 7% опитаних (дані дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології на замовлення Центру політико-правових реформ.
З позитивного реформи можна назвати хіба що скорочення кількості прокурорів на 20 %. І, певно, невеличкі косметичні зміни, які не змінили суті.
Так, за оцінками експертів Ради Європи оновлений закон про прокуратуру в цілому відображає європейські стандарти. Однак впровадження цих стандартів невисоке – 49 із 100 імплементованих стандартів. Наводить невтішну статистику експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук.
За два роки з кривавих подій на Майдані українське суспільство не отримало анічого. Про що, зокрема, йдеться у заяві громадської платформи «Реанімаційний Пакет Реформ»:
- не забезпечила, навіть за умов нового законодавства про «заочне» засудження, доведення до вироку жодного (!) кримінального провадження проти колишніх чиновників режиму Януковича;
- не забезпечила продовження санкції ЄС проти низки колишніх чиновників режиму Януковича;
- поновила попередню ганебну практику кримінальних проваджень на основі політично-мотивованих звинувачень;
- не допустила оновлення кадрового складу прокурорів, не зважаючи на передбачену законом можливість. Десяток нових заступників керівників місцевих прокуратур з 5800 прокурорів є підсумком такого «оновлення»;
- продовжує зловживати радянською функцією загального нагляду чим породжує корупцію і серйозно знижує інвестиційну привабливість країни;
- порушує вимоги закону про публікацію всіх наказів Генерального прокурора та їх державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, таким чином приховуючи всі важливі рішення від суспільства.
Ні на які серйозні зміни не можна сподіватися за нинішнього генпрокурора Віктора Шокіна, наголошує Олександр Банчук.
І максимум, на що можна розраховувати, лиш коли запрацює з 15 квітня Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, функція якої приймати на службу, просувати, звільняти і притягувати до відповідальності.
Більше того, Банчук сподівається, що до складу цієї Комісії увійдуть представники органів прокуратури ЄС, США та Канади.
«Це забезпечить незалежність Комісії. Це не просто іноземці заради іноземці. Для цього органу критично необхідним бути об’єктивними», – пояснює присутність несвоїх «героїв» в органах української влади.
Однак Олександр Банчук вірить, що шансів на якісну реформу прокуратури хоч і небагато, але вони є.
Більш радикальний у своїх оцінках Аркадій Бущенко, правозахисник, адвокат, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
«Мої колеги обговорюють, як цю мертву коняку розвернути по феншую, щоб менше заважала. А я вважаю, що це мертвий орган – і процент мертвої тканини перевищує живу», – каже нежадібний на компліменти Бущенко.
І пояснює, що інституційна пам’ять прокуратури душить будь-які гарні спроби на зміни.
Так, однією з проблем, чому реформа прокуратури рухається так поволі й громіздко, є той факт, що у 1996 році її вписали в Конституцію України. І автоматично прокуратура відчула себе «священною коровою», на яку слід молитися. «А будь-яка атака на прокуратуру сприймається як порушення Конституційного ладу. Якби ця згадка зникла з Конституції – це був би шалений крок для нашого суспільства», – переконаний правозахисник.
На його думку, згадка прокуратури в Конституції недоречна, все одно, що в Основний Закон вписати Фонд держмайна чи податкову інспекцію.
Прокуратура має виконувати чи не єдину функцію – функцію державного обвинувачення. А це ніяк не рівень Конституції. Більше того – навіть якщо завтра українське суспільство дозріє до того, щоб зовсім відмовитися від прокуратури, цього тепер не можна зробити з огляду на букву Основного Закону.
Щоправда позбутися «священної корови» – це зі світу фантастики.
«Для президента та й будь-якого органу влади – це ідеальний інструмент, щоб прибирати тих, хто заважає. Ідеальний інструмент зробити країну «під себе», зручною. І відмовитися від цієї опори суперечило егоїстичній природі влади», – переконаний Бущенко.
Слід не скільки реформувати прокуратуру як орган, який зараз існує, а створити новий, який буде виконувати функції державного обвинувачення. А як його називати – це вже другорядне.
А от намагання представити прокуратуру як частину правосуддя спрацює на додаткову сакралізацію, що надто є ризиковано. Прокурори прирівняються до суддів?
Як варіант, Бущенко пропонує включення прокуратури у склад уряду, скажімо, до Міністерства юстиції, а не бути відособленою «персоною» у державній системі.
Більше того – якщо прибрати більшість функцій, які начебто виконує прокуратура, колапсу в державі точно не станеться.
Адвокат стверджує, що не знає жодного яскравого прикладу успішної діяльності прокуратури. Загальна наглядова функція? Прокуратура просто не здатна на це – про що свідчать кілька рішень Європейського суду з прав людини.
Контроль за дотриманням прав людини у місцях несвободи? Теж нездатна. «Чому в колоніях досі існує рабство? Хіба прокуратура не знає, що люди працюють навіть не за копійку, а за частки копійок? Чи не знає про масові побиття в’язнів заради дисципліни в колоніях. При чому я особисто, через офіційні документи, повідомляв прокуратурі про ці факти. Це відомо, здається, всім, окрім самої прокуратури», – каже Бущенко.
Не так давно обмежили функцію представництва громадян у державних установ. І що? Ніхто, здається, нічого не помітив. Точно так же буде і з іншими функціями, каже правозахисник. І пропонує навіть поексперементувати півроку – чи щось зміниться, якщо «полегшити» роботу прокуратури.
Неспроможність існуючої прокуратури виконувати свої функції Бущенко пояснює фундаментальними протиріччями. Як приклад наводить функцію нагляду за додержання законів органами попереднього слідства.
Якщо говорити мовою бізнесу, то прокуратура і правоохоронні органи називалися б концерном. Слідчі – це постачальники для прокуратури, по суті, з їхніми доказами прокурори йдуть до суду. Якщо ж прокурори будуть добре виконувати свою функцію, то вони… залишаться без доказів.
«Тобто йти до суду голими і босими. Розумні люди цього робить не будуть. А прокурори розумні люди…», – тлумачить Аркадій Бущенко.
Відсутність прозорості – ще одна біда. Так, сьогодні рішення прокурорів не зобов’язані проходити експертизу в Міністерстві юстиції. Суспільство також не знає про прийняті акти, накази – прокуратура публікує лиш ті, що вважає за потрібне.
Нинішня прокуратура виключно політична. А «звичайні» прокурори незахищені від системи – протистояти «замовленням», наприклад, копати під якусь політичну силу чи бізнес.
«У нас визначається орган, а ті, хто працює, є холопами цього органу, повністю у владі вищого керівництва. У мене немає рецепта як захищатися від тиску начальника. І це стосується не тільки прокуратури, а правоохоронців та інших», – пояснює правозахисник.
Зрештою, Бущенко підсумовує: у сучасному законі про реформу прокуратури має бути записане одне речення – ліквідувати.
…Якщо реформа означає зміну, то хотілося б їх бачити хоча б озброєним оком. А поки, пробачте, смердить, як від дохлої коняки.
Фото anthropos.org.ua
