Недопустимое давление на судей со стороны Генеральной прокуратуры

25.07.2011
автор: Генеральная прокуратура Украины

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ

ЧЛЕН ВИЩОЇ РАДИ ЮСТИЦІЇ

ГАВРИЛЮК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

07.06.2011 р.

Вища рада юстиції

04050, вул. Артема, 89,

м. Київ

ПРОПОЗИЦІЯ
про прийняття подання щодо звільнення з посад суддів апеляційного   суду міста Києва  Мороза І.М., Лашевича В.М. та Бартащук Л.В.

Керуючись пунктом 2 статті 30, частиною 1 статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, вношу пропозицію про прийняття подання щодо звільнення суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва Мороза Ігоря Миколайовича, Лашевича Валерія Миколайовича та Бартащук Людмилу Вікторівну з посад за порушення ними присяги.

Підставою для звернення до Вищої ради юстиції є факт грубого порушення вказаними суддями кримінально-процесуального законодавства у справі № 10/2690/889/2011 під час розгляду апеляції захисника – адвоката Чибісова А.Л. на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2011 року про продовження строку тримання під вартою Сороковому Я.В.

У провадженні Головного слідчого управління МВС України перебуває кримінальна справа за обвинуваченням Сорокового Я.В. та інших осіб за ч.5 ст. 191 КК України. Сороковому В.Я. пред’явлено обвинувачення у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

Зокрема, Сороковий Я.В. обвинувачується у тому, що він, будучи директором ТОВ «Інтерфарм», у 2009 році уклав з Міністерством охорони здоров’я України та державним підприємством „Укрвакцина” договір про поставку 450 тисяч доз імунологічних препаратів (вакцини для профілактики кашлюку, дифтерії, правця, гемофільної інфекції та поліомієліту „Пентаксим”), в , результаті чого ТОВ „Інтерфарм” отримало від Міністерства охорони здоров’я України через державне підприємство „Укравакцина” понад 107 мільйонів гривень.

При цьому Сороковий Я.В., діючи спільно з іншими особами, закупили вакцину у підприємства Франції за 44 мільйона гривень та подали до митних органів України підроблені документи щодо поставки МОЗ України вакцини, в яких зазначили, що придбали її у підприємства США та завищили ціну вакцини, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму понад 50 мільйонів гривень.

Кримінальну справу стосовно Сорокового Я.В. Головним слідчим управлінням МВС України порушено 11.02.2011. У подальшому 23.02.2011 було оголошено Сорокового Я.В. у розшук, оскільки він переховувався від органів досудового слідства, а 21.03.2011 його було затримано у м. Свалява Закарпатської області.

Печерським районним судом міста Києва від 23.03.2011 Сороковому Я.В. обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а постановою цього ж суду від 16.05.2011 строк тримання Сорокового Я.В. під вартою продовжено до 4 місяців.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, захисник Сорокового Я.В. – адвокат Чибісов А.Л. оскаржив його до апеляційного суду міста Києва. В апеляції захисник стверджував, що у місцевого суду не було достатніх підстав для продовження Сороковому Я.В. строку тримання під вартою, оскільки слідчим не надано даних, що обвинувачений буде намагатися ухилятися від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень чи буде намагатися покинути територію України, продовжувати злочинну діяльність, а також перешкоджати встановленню істини у справі. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, мас на утриманні сина, який є студентом, та матір, яка потребує догляду, позитивно характеризується, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Прокурор під час судового розгляду апеляції проти доводів захисника заперечував та наполягав на залишенні постанови Печерського районного суду м. Києва без зміни, оскільки вона є обґрунтованою та винесеною на законних підставах, відповідно до вимог ст. 165-3 КПК України.

Однак, ігноруючи думку прокурора, колегією суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м.Києва у складі головуючого судді Мороза І.М., суддів Лашевича В.М. та Бартащук Л.В. 24.05.2011 в порушення вимог ст.ст. 148, 150, 165, 165-3 КПК України (щодо забезпечення встановлення істини у справі, обставин, які враховуються при обранні та зміні запобіжного заходу), за відсутності підстав для зміни обраного Сороковому Я.В. запобіжного заходу, незаконно і безпідставно винесено ухвалу про задоволення клопотання захисника Чибісова А.Л. Як наслідок, запобіжний захід обвинуваченому Сороковому Я.В. змінено із взяття під варту на підписку про невиїзд.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що в поданні слідчого про продовження строку тримання Сорокового Я.В. під вартою не наведено переконливих доводів, яким чином на даний час обвинувачений може вплинути на перебіг слідства з урахуванням того, що за двомісячний термін перебування Сорокового Я.В. під вартою він тільки тричі був допитаний в якості обвинуваченого і будь-яких інших слідчих дій з ним не проводилося. Суд зробив висновок про те, що основні слідчі дії у справі саме із Сороковим Я.В. уже виконані, тому він не може перешкоджати встановленню істини у справі. Також колегія суддів посилання на те, що Сороковий Я.В. може переховуватись від органів слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність, визнала „припущеннями”. Такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсності та матеріалам кримінальної справи.

Відповідно до ст. 165-3 КПК України подання про продовження строку тримання під вартою вноситься за наявності хоча б однієї з обставин: 1) відсутність підстав для зміни запобіжного заходу; 2) неможливість закінчення  розслідування справи в частині доведеного обвинувачення.

Слідчий у поданні чітко визначив підстави, які вказують на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Наведені у поданні обставини є водночас такими, які вказують на відсутність підстав для зміни йому запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

Зокрема, обвинувачений Сороковий Я.В., як керівник підприємства ТОВ „Інтерфарм”, шляхом впливу на свідків – своїх підлеглих – може перешкоджати встановленню істини у справі. Більше того, обвинувачений Сороковий Я.В. більше місяця переховувався від органів досудового слідства, був оголошений у розшук та затриманий. Крім того, Сороковий Я.В. обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років. Згідно з вимогами ст. 155 КПК України, діюче законодавство України в даному випадку передбачає застосування до Сорокового Я.В. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Тому слідчий обґрунтовано вважав, що, знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватись від слідства та суду, і суд першої інстанції правомірно задовольнив подання про продовження строку тримання під вартою.

Однак судді апеляційної інстанції, зайнявши односторонню позицію виключно на користь обвинуваченого, з метою зміни запобіжного заходу на більш м’який, необ’єктивно та упереджено констатували нібито відсутність переконливих доводів про те, що обвинувачений може вплинути на хід слідства, ухилитись від слідства та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій, окрім випадків одержання згоди від суду або прокурора, слідчий приймає самостійно, а згідно з ч. 1 ст. 1 14-1 цього Кодексу контроль щодо провадження досудового слідства в кримінальних справах покладено на начальника слідчого відділу.

Натомість судді апеляційної інстанції безпідставно втрутились у хід досудового слідства. Зокрема, за відсутності визначених законом повноважень вказані судді надали необгрунтовану оцінку діям слідчого щодо обсягу проведених ним слідчих дій у певний проміжок часу, безпідставно констатували факт виконання з обвинуваченим основних слідчих дій і використали таку оцінку як одну з підстав скасування постанови суду.

Ці висновки суддів апеляційної інстанції є упередженими, необ’єктивними та не відповідають дійсності.

Зокрема, за участю Сорокового Я.В., окрім допитів, проводились слідчі дії, а саме: його було ознайомлено з постановами про призначення експертиз та з висновками вже проведених експертиз. Крім того, строк досудового слідства у справі продовжено до 6 місяців, у справі є необхідність виконати великий обсяг слідчої роботи, в тому числі за участю обвинуваченого Сорокового Я.В. До того  ж, тактику, черговість проведення слідчих дій у справі обирає не суд, а орган досудового слідства, який вирішує питання щодо необхідності проведення слідчих дій у справі.

Одним з необгрунтованих мотивів скасування законної судової постанови від 16.05.2011 судді апеляційної інстанції безпідставно вказали на те, що у поданні слідчого є лише нічим не підтверджені «припущення» стосовно можливих дій обвинуваченого. Натомість вказані судді проігнорували положення ч. 2 ст. 148 КПК України, яка прямо визначає, що застосування запобіжних заходів можливе тоді, коли є достатні підстави саме «вважати» про намагання обвинуваченого ухилитися від слідства, перешкодити встановленню істини тощо. Тому і слідчий і районний суд на базі наявних у справі достатніх підстав обґрунтовано, як того вимагає процесуальний закон, вважали (припускали) майбутні негативні наслідки у разі непродовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Отже, наведені в ухвалі суддями апеляційної інстанції надумані претензії до способу оцінки обставин справи є нічим іншим, як перекручуванням змісту кримінально-процесуальних норм, що свідчить про упередженість та необ’єктивність при здійсненні правосуддя.

Як наслідок, судді апеляційної інстанції нівелювали попередні зусилля органу досудового слідства і районного суду забезпечити встановлення істини шляхом обрання передбаченого законом запобіжного заходу – тримання обвинуваченого під вартою.

В касаційному порядку вказане судове рішення оскарженню не підлягає, що унеможливлює усунення негативних наслідків, які настали від прийнятого суддями Морозом І.М., Лашевичем В.М. та Бартащук Л.В. рішення.

Суддями вчинено дії, які викликають сумнів у їх об’єктивності та неупередженості, справедливості і безсторонності при здійсненні правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді зобов’язані своєчасно, ё справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закон судочинства, додержуватися присяги судді.

Згідно зі ст. 55 вказаного Закону присяга судді вимагає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати  обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Законом України «Про Вищу раду юстиції» (ст.. 32) передбачено, що порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2011 № 2-рп визначено, що вчинення суддею дій, які об’єктивності, неупередженості та незалежності, є порушенням присяги судді, додержання якої є конституційно визначеним суддею присяги – єдина необхідна умова довір суспільства.

За таких обставин суддями Морозом І.М., Лашевичем В.М. та  Бартащук Л.В. при здійсненні правосуддя порушено присягу, оскільки прийняте ними рішення викликає сумнів у їх об’єктивності та неупередженості, справедливості і безсторонності під час розгляду апеляції захисника – адвоката Чибісова А.Л. на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16.05.2011.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. З, 30, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»,

П Р О Ш У :

Прийняти подання про звільнення суддів судової палати у кримінальних  справах апеляційного суду міста Києва Мороза Ігоря  Миколайовича, Лашевича Валерія Миколайовича та Бартащук Людмили Вікторівни з посади за порушення ними присяги.

Додаток: на 41 арк.

Член Вищої ради юстиції
М.Гаврилюк