Найчисленніша кількість скарг до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) надходить стосовно порушення права на справедливий суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно й найбільша кількість рішень також стосуються вказаної статті.
Система виконання рішень Європейського суду передбачає вжиття заходів індивідуального та загального характеру. Виконання рішень в яких знайдено порушення права на справедливий суд у більшості випадків вимагає вжиття заходів індивідуального характеру, а саме перегляду справи національними судами.
Вже близько року території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя не є підконтрольними українській владі. В той же час існує близько п’яти рішень Європейського суду, які потребують вжиття такого заходу індивідуального характеру, як перегляд рішення національного суду, і їх кількість поступово зростатиме. У зв’язку із тимчасовою окупацією півострова може виникнути ряд проблем пов’язаних із виконанням рішень Європейського суду в цій частині.
Перш за все для перегляду рішення суду необхідним є судовий орган, наділений відповідними повноваженнями.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон) територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, було змінено та було забезпечено їх розгляд судами міста Києва та Київської області.
Подібним чином законодавець вирішив проблему наявності органу, що переглядатиме рішення національного суду, щодо якого було знайдено порушення Європейським судом. Звичайно в даному випадку виникає проблема з розташуванням суду та місцем проживання відповідних осіб. Далеко не всі внутрішньо перемішені особи, що проживали на кримському півострові, переїхали до Києва, велика кількість осіб перебувають у інших регіонах України. Зрозуміло, подібна ситуація викликатиме труднощі пов’язані з особистою участю особи на засіданні. З аналогічними труднощами зіткнуться й особи, що залишились на окупованій території. Враховуючи, що наразі сполучення між півостровом та материковою частиною ускладнено, то для цієї категорії громадян потрапити на судове засідання є значно важчим завданням. Однак є окрема категорія осіб, яка не матиме змоги бути присутньою на засіданні взагалі. Особи, що відбувають покарання в виправних закладах, розташованих на території кримського півострова, фактично не можуть потрапити на судове засідання, що проводитиметься на материковій частині України.
Таким чином, в Україні існують судові органи, які наділені повноваженнями переглядати судові рішення, але в той же час виникає проблема пов’язана з особистою присутністю осіб на судових засіданнях.
Наступною проблемою на шляху до перегляду рішення постає відсутність матеріалів справи.
У зв’язку із окупацією кримського півострова влада не встигла евакуювати документацію державних установ, в тому числі й суді. Російська влада відмовляється передавати матеріали судових справ українським судам. В такому випадку постає питання, як розглядати справу, якщо матеріалів немає. Законодавчо це питання не врегульовано. Але вже з першого погляду вбачається два можливих варіанта вирішення цієї проблеми. В першому випадку суд відмовить в перегляді справи за відсутності матеріалів, бо розглядати справу, коли її матеріалів немає практично неможливо. В цьому випадку особа знову піде до Європейського суду і через роки ми знову матимемо справу проти України на порушення статті 6 Конвенції. Інший шлях вирішення цієї законодавчої прогалини – це отримати матеріали справи від самої особи чи її адвоката. Але тут, по-перше, за рішення про прийняття матеріалів справи від особи буде повністю відповідати суддя особисто за відсутності законодавчого врегулювання, по-друге, існує питання щодо повноти матеріалів справи. За умови що суддя прийме матеріали від особи чи її адвоката постає питання щодо матеріалів справи, які надасть особа: чи усі матеріали має особа, чи не забула вона частину документів. Проте все ж таки цій варіант є більш доречним ніж перший.
Враховуючи описані проблеми, можна зробити висновок, що законодавець випустив зі свого поля зору проблему пов’язану із вжиттям заходів індивідуального характеру на виконання рішення Європейського суду, а саме перегляду справи національними судами.
Публікація стала можливою за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проекту «Справедливе правосуддя». Погляди авторів не обов’язково відображують погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.
Проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливе правосуддя» працює в Україні з жовтня 2011 року. Мета проекту – сприяти утвердженню верховенства права в Україні через підтримку судової реформи, підвищення рівня прозорості та підзвітності судової системи, поліпшення обізнаності громадян із діяльністю судової системи та зростання довіри суспільства до судової влади. Діяльність проекту ґрунтується на досягненнях попереднього Проекту USAID «Україна: верховенство права», який реалізовувався з 2006 по вересень 2011 року. Детальнішу інформацію про Проект USAID «Справедливе правосуддя» можна отримати на офіційному веб-сайті www.fair.org.ua або за телефоном +38 (044) 581-3303.
Американський народ надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) вже понад 50 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах, як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні допомоги на суму 1,8 мільярда доларів на покращення соціальної та економічної безпеки, а також на потреби розвитку. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/
