Відсутність гарантій незалежності та безсторонності суддів як в середині судової системи так і за її межами

Зміст

Рішення ЄСПЛ:
- «Агрокомплекс проти України»
Порушення:
- Стаття 6 § 1 Конвенції (правова визначеність; незалежність та безсторонність суду; тривалість судового розгляду); Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції (обмеження права законного володіння своїм майном)
Дотичне національне законодавство:
- Конституція України Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

Опис проблеми

Неодноразово в Україні виникали проблеми пов’язані з відсутністю незалежності та безсторонності з боку суддів національних судів. Дуже часто судова гілка влади зазнавала впливу як зі сторони виконавчої так і зі сторони законодавчої гілок влади. Однак лише зовнішнім впливом не обмежувалось. А саме, судді зазнавали впливу від судів вищих інстанції, або голів свого ж суду. При цьому вже давно не є секретом той факт, що багато українських суддів перед прийняттям рішення радяться із суддями судів вищих інстанцій, а іноді і оплачують послуги, які полягають у підготовці судового рішення судом вищої інстанції.

Останнім часом українські судді також зазнають серйозного впливу із боку громадських організацій. Так, деякі представники громадських формувань дозволяють собі погрожувати суддям, позбавляли їх свободи пересування з метою примушення прийняття того чи іншого рішення.

Дана ситуація є критичною в Україні. Довіра до судової гілки влади з кожним днем втрачається, судді залякані. Причиною цього є відсутність законодавчо закріплених гарантій суддівської незалежності та безсторонності. В Україні досі залишається високий рівень залежності судової гілки влади від виконавчої.

Так, у справі «Агрокомплекс проти України», Суд ще раз підняв питання зростаючої необхідності розмежування виконавчої та судової гілки влади. Суд назвав недопустимим втручання несудових органів у діяльність суддів. Суд підкреслив, що усі, в тому числі державні органи, мають виконувати остаточні рішення суду, навіть якщо вони з ними не згодні. Також Суд вказав, що конституційних гарантій незалежності та безсторонності суддівської гілки влади недостатньо, вони мають бути імплементовані в повсякденну адміністративну практику та відносини.

Також суд у справі «Агрокомплекс проти України» звернув увагу на те, що судді мають бути незалежними від впливу не тільки несудових органів, а й судових співробітників також. Однак в українському законодавстві відсутні гарантії незалежності суддів у рамках судової системи.

Також у справі «Агрокомплекс проти України» було порушено питання недотримання українськими судами принципи правової визначеності. А саме у справі компанії-заявника було скасоване остаточне рішення суду, що набрало законної сили через нововиявлені обставини. Нововиявленими обставинами у справі став аудиторський висновок, який склали співробітники державного органу і яким суттєво знизили суму боргу державного підприємства перед компанією-заявником. Суд у свою чергу зазначив, що принцип правової визначеності полягає у тому, що жодна із сторін процесу не має права вимагати перегляду остаточного рішення суду з метою отримання повторного слухання та отримання нового рішення у справі. Перегляд вищим судом не має розглядатись як апеляція. Це можливо лише за обставин істотного або непереборного характеру.  У справі ж «Агрокомплекс проти України», представники державної компанії просто не погодились виконувати рішення суду і вирішили отримати більш прийнятне для них.

Також Суд у справі «Агрокомплекс проти України» встановив порушення розумних строків розгляду справи компанії-заявника. Так, Суд відзначив, що рішення у справі компанії-заявника було важливим для неї, зачіпало її матеріальний інтерес. А затримка розгляду справи через те що державні органи чинили спроби незаконно переглянути рішення, не дивлячись на те, що остаточне рішення у справі вже набуло чинності.

Також Су у справі «Агрокомплекс проти України» визнав порушення статті 1 Протоколу 1 Конвенції так як перегляд остаточного рішення був у порушення принципу правової визначеності, це позбавило заявника можливості отримати кошти на які він законно розраховував і які очікував отримати. Таке положення компанії-заявника виявилось занадто обтяжливим на думку Суду.

Що слід зробити державі на виконання рішення

Комітет Міністрів Ради Європи запропонував українському уряду розглянути можливість застосування певних заходів законодавчого характеру для забезпечення незалежності судової влади.

Більш того уряд України досі не виплатив усю суму справедливої сатисфакції підприємству-заявнику.

Комітет Міністрів відзначив, що усі Плани дій, які надсилав Уряд України з описанням судової реформи не дозволяє Комітету Міністрів побачити як саме реформа вплине на забезпечення незалежності суддів. Уряд України має продемонструвати яким чином нові гарантії зможуть забезпечити недопущення втручання у незалежність судів.

Комітет Міністрів зазначає, що Україна має не тільки забезпечити належні гарантії незалежності українських суддів як від стороннього так і від внутрішнього впливу, а й запровадити адекватні дисциплінарні та кримінальні санкції за втручання у незалежність суддів.

Також Комітет Міністрів відзначив, що Україна досі не надала інформації про те якими засобами уряд боровся із втручанням у судову систему через перегляд рішень за ново виявленими обставинами, коли у якості таких обставин розглядають умисні дії державних органів на свою користь після набуття рішенням законної сили.

Що зроблено державою на виконання рішення

Індивідуальні заходи:

Уряд України неодноразово порушував строки виплат суми компенсації компанії заявнику. У останній комунікації з Комітетом Міністрів Ради Європи від 23.03.2016 року DH-DD(2016)328, уряд України зазначив, що у найближчий час виплатить залишок суми справедливої компенсації компенсації. Однак останній строк для її виплати був у грудні 2015 року.

Щодо перегляду рішення національного суду, то компанія-заявник вказала, що це не має значення, адже державне підприємство, що було фігурантом справи було ліквідоване у 2007 році.

Таким чином, уряд України не виконав рішення Суду у частині індивідуальних заходів.

Загальні заходи:

Уряд України сказав у своєму Плані дій від 20.12.2012 р., що ситуація, що трапилась із заявником була виключною та одиничною і тому внесення змін до законодавства не потребує. А що стосується незалежності та безсторонності суду, то такі гарантії вже наявні в Українському законодавстві.

У оновленому Плані дій від 09.07.2015 р. повторив свої висновки.

У Плані дій від грудня 2015 року, уряд України повідомив наступну інформацію про хід судової реформи в Україні:

Була створена комісія, яка займається реформою правосуддя в Україні. А саме вже був прийнятий Закон «Про внесення змін до конституції України (щодо правосуддя)». Уряд України стверджує, що даний Закон запроваджує більше гарантій для суддів України в частині їх незалежності.

Також Уряд України зазначив, що був прийнятий новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у 2010 році, відповідно до якого були внесені наступні зміни:

  • зменшено законний строк, за який національні суди мають розглянути справу з 2 місяців до одного;
  • встановлено термін у 1 рік з перевищенням якого будь-яка апеляційна або касаційна скарга подана державним органом буде вважатись неприйнятною.

Проте у 2013 році на запит Комітету Міністрів Ради Європи уряд України не зміг надати доказів, які б демонстрували, що тривалість розгляду цивільних справ в Україні скоротилась.

Також варто відзначити, що з 30.09.2016 року набуває чинності новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Даним законом запроваджена відповідальність за втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень. Однак не запроваджено якогось нового виду відповідальності та критеріїв визначення того самого втручання управосуддя.

Також усі порушення суддівської незалежності у рамках судової системи покладено на суддівське самоврядування.

Наші законодавчі пропозиції

З прийняттям Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»  був обмежений вплив на судову систему з боку інших гілок влади, тобто несудових органів. Однак вплив у рамках судової системи залишився. І більш того, нова редакція Конституції все одно не запроваджує практично здійсненних гарантій. Вони так і залишились на рівні закріплення в Основному Законі.

На нашу думку, суддівське самоврядування не є належним інструментом для перешкоджанню впливу у рамках судової системи. Адже члени суддівського самоврядування і самі є частиною судової системи та не можуть вважатись незалежними та безсторонніми. Тому питання незалежності судів всередині судової системи залишається невирішеним.

На нашу думку, необхідно передати повноваження розслідувати порушення суддівської незалежності спеціалізованим правоохоронним органам. Однак також необхідно на законодавчому рівні встановити чіткі та зрозумілі критерії для визначення того, що саме являється втручанням у правосуддя.