Капіталізм та бідність в ХХI столітті, або чи можливо перемогти бідність?

Автор: Сергій Новохацький, бакалавр з європеїстики та міжнародних відносин, спеціально для сайту precedent.in.ua

Сергій Новохацький. Фото надано автором

За останніх 200 років історії людства стався неймовірний прорив в технологія та науці, що безперечно покращило рівень життя людей в усьому світі. Згідно статистичних даних ООН частка населення планети, яка проживає в бідності зменшилась у двоє за останніх 25 років. Окрім іншого, цього вдалося досягти завдяки чітким цілям, які були поставленні країнами ООН на початку нового тисячоліття в «Декларації тисячоліття». Однією з ключових областей було саме подолання бідності.

Незважаючи на відносно значимі результати в області боротьби з подоланням бідності, питання щодо повного подолання бідності в глобальних масштабах було і скоріш  за все буде одним з найважливіших світових проблем. Бідність як феномен більшість старається пояснити в економічних рамках. Оскільки однією зі сторін і причин бідності є монетарна сторона. Однак, згідно дослідницьких робіт багатьох американських та європейських вчених, феномен бідності потрібно розглядати більш обширно з мультидисциплінарної точки зору. Такого роду підхід обіцяє бути більш ефективним в виявленні причин бідності на національному та глобальному рівнях, і як результат створення відповідних рішень.

Цікавим є те, що навіть говорячи про саме визначення бідності думки вже розходяться, не говорячи вже про її причини. Бідність – це соціальне становище, що характеризується відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім’ю якісним медичним обслуговуванням. Тобто це не суто економічна проблема, яка відноситься до індивідуума, а більше соціальний феномен. Саме неможливість або нездатність забезпечити свої мінімальні потреби ближче до визначення «абсолютної бідності». В той самий час як поняття «відносна бідність» більш обшире і має сенс тільки при порівнювальному аналізі. Радою Європейський Співтовариств у  рішенні від 19 грудня 1984 року щодо боротьби з бідністю було прийняте таке визначення бідності: «бідні це ті, чиї ресурси (матеріальні, культурні та соціальні) є настільки обмеженими, що виключають можливість провадити мінімально прийнятий рівень життя в суспільстві тієї країни у якій вони проживають».   

Суто теорії щодо причин бідності можна налічити більше десяти, ще важче говорити про якісь практичні вирішення цієї проблеми. В 2006 році Барбара Гаррісс Вайт, професор Оксфордського Університету, опублікувала статтю в якій вона аналізує бідність, як феномен в системі капіталізму.  В даній статті вони розглядає ряд процесів, а саме створення передумов, продукція та торгівля такого дрібного товару як алкоголь та тютюн, технологічний прогрес та рівень безробіття, продукція шкідливих довкіллю товарів та відходи, кризи, збіднення зв’язане з кліматичними змінами через глобальне потепління.  Аналізуючи ці  процеси, присутні у сучасній капіталістичній економічний системі, вона надає аргументи, відстоюючи позицію, що бідність неможливо перемогти в економічній системі капіталізму, в якій перераховані вище процеси, не дивлячись на створення багатства, також створюють бідність.

Я хотів би звернути увагу на процес, який був згаданий у вище наведеній статті, а саме технологічний прогрес. Парадоксальним відкриттям після вивчення цієї теми протягом кількох місяців було те, що політичні програми та інституційні ініціативи зі сторони держав і також глобальні програми як, наприклад, «декларація тисячоліття» ведуть начебто активну боротьбу з бідністю в системі, яка її створює. А саме, ядро системи яке полягає у таких цінностях, як конкуренція та постійна потреба в інноваціях, безповоротно збільшує прірву між країнами, які далеко попереду в технологічному прогресі і ті, які начебто намагаються їх наздоганяти. Свого роду ми є свідками творення кількох світів на нашій планеті, і ключовим двигуном є саме швидкий розвиток в технології. Багато хто з науковців стверджує, що саме технології і є відповіддю на питання. Однак, цікавим фактом є  те, що «стіни» між країнами та регіонами тепер стають невидимі, і культурна різниця стає все менш і менше значимою в глобалізованому світі. Саме технологічний прогрес збільшує прірву і багатьох менш спроможних конкурувати залишає на обриві цієї прірви і змушує боротися за виживання в бідності.

Чи не є всі спроби, не дивлячись на відносні результати і благородну ціль, марними в довгостроковій перспективі? Бідність як друга сторона тієї ж медалі? Чи означає це, що боротися з бідністю в капіталістичній економічній системі – це боротися з невід’ємною частиною цієї ж системи?  Питання чи зможемо ми перемогти бідність є дуже комплексним і відповідь дати складно або майже неможливо. Однак вивчення проблеми, парадигм та наявність різних перспектив, досліджень, теорій дають змогу не просто сліпо слідувати популярним слоганам, а адаптувати наші дії, соціальні, політичні програми  та робити їх більш точними та ефективними.