| Автор: | Сергій Новохацький, бакалавр з європеїстики та міжнародних відносин, спеціально для сайту precedent.in.ua |
Сергій Новохацький. Фото надано автором
У сучасному глобалізованому світі на міжнародній арені досить серйозний вплив мають не тільки суверенні країни, а все більше і більше міжнародні урядові та неурядові організації. Усім відома Організація Об’єднаних Націй, яка вже більше 70 років переслідує ціль підтримання та зміцнення миру, міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між країнами в усьому світі. Однак, досить важливою є діяльність ООН в сфері прав людини, оскільки саме в складі цієї організації Генеральна Асамблея в 1948 році проголосила Загальну Декларацію Прав Людини (ЗДПЛ), яка включала в себе вираження невід’ємних прав, які мають усі люди.
З 2006 року на базі Комісії ООН, яка діяла з 1946 року, була створена Рада ООН з прав людини, яку очолює Верховний Комісар з прав людини. З червня 2011 року Україна веде активну співпрацю з Радою ООН з прав людини в якості спостерігача. Починаючи з 2010 року Україна бере активну та регулярну участь в просуванні ініціатив щодо ролі передбачення порушень прав людини. Така позиція є не тільки серйозним зовнішньополітичним інструментом, але є сильним сигналом для світу і самих громадян України про демократичний шлях розвитку країни.
У зв’язку зі складною внутрішньо та зовнішньо політичною ситуацією, яка склалася починаючи з 2014 року з ініціативи уряду України була розгорнута Моніторингова Місія ООН з прав людини. 25 вересня 2017 року в ході 36 сесії Ради ООН по правам людина представник управління ООН по правам людини Кейт Гілмор представила чергову доповідь по ситуації в Україні, і що дуже важливо першу тематичну доповідь по Криму.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини у своїй доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні з 16 травня по 15 серпня 2017 року підкреслило серйозні порушення прав цивільного населення на сході України, яке продовжує страждати від постійної нестабільності бойових дій і відсутності прогресу у досягненні миру. В той самий час, риторика доповіді щодо ситуації з правами людини в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополі має чіткі позиції: «Ситуація з правами людини у Криму після його окупації Російською Федерацією значно погіршилася. Примусове введення громадянства і правової бази Російської Федерації та, як результат, відправлення правосуддя згідно з цією базою значною мірою обмежили здійснення прав і свобод».
Чим же важливі ці дві доповіді для України? Насамперед, визнанням на такому високому рівні порушень прав людини на тимчасово окупованій території Криму та непідконтрольних територіях на сході України. Досить важливим, є також те, що обидві доповіді разом з висновками включають чіткі рекомендації. Не дивлячись на свою консультативну функцію вони адресуються не тільки урядові України, а також урядові Російської Федерації з посиланням на резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 71/205. Слово має неабияку силу, особливо коли сказане на такому високому дипломатичному рівні. Саме до слів експертів прислуховуються та їхня об’єктивна оцінка ситуації допомагає забрати завісу пропаганди та показати правдиву ситуацію. Активна участь та роль України у сфері прав людини та підтримка світу у такий складний час є ключовими у довгостроковій перспективі.
