автор: Адвокат Дмитро Мазурок, Українська Гельсінська спілка з прав людини
Звільнення військовослужбовців в порушення Дисциплінарного статуту
Події на Сході України показали багато проблем. На жаль військова служба також страждає від свавілля та правового нігілізму. Учасники антитерористичної операції, військовослужбовці військових частин Луганської та Донецької областей інколи стають жертвами не тільки насилля з боку агресора, а й незаконних дій від українського командування.
Трапляються випадки, коли в складних умовах бойових дій підлеглі приймають «не те» рішення і згодом притягаються до дисциплінарної відповідальності. Тому хотілось б нагадати вимоги закону, щоб попередити в майбутньому порушення прав українських воїнів. А також привести позицію Європейського суду з прав людини, який каже, що незаконне звільнення становить порушення статті 8 Конвенції.
Так, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі — Дисциплінарний статут) встановлюється порядок накладення дисциплінарних стягнень. Так пунктами 84, 86 Дисциплінарного статуту закріплено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеню вини.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до п. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування — протягом місяця від дня його закінчення.
Згідно з пунктами 97, 98 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом оголошується особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення. Крім того, дисциплінарні стягнення можуть оголошуватися в письмовому наказі. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Питання незаконного звільнення вже розглядалось Європейським судом з прав людини у відомій справі Олександра Волкова проти України. У цій справі Суд зазначає, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення у справі Прітті проти Сполученого Королівства (заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справіНємець проти Німеччини (п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах Сідабрас та Джяутас проти Литви, заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII), та Бігаєва проти Греції, заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі Озпінар проти Туреччини (заява № 20999/04, пп. 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах Пфайфер проти Австрії (заява № 12556/03, п. 35, від 15 листопада 2007 року, та А. проти Норвегії(заява № 28070/06, пп. 63 та 64, від 9 квітня 2009 року).
Таким чином звільнення з посади впливає на широке коло стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру. Схожим чином, воно має наслідки і для «кола його близьких», оскільки втрата роботи має відчутні наслідки для матеріального добробуту звільненої особи та його сім’ї. Крім того, причина звільнення, а саме «порушення дисциплінарного статуту», може казати про те, що під впливом опиняється і професійна репутація.
Отже, незаконне звільнення з посади в порушення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України становить втручання в право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції. Якщо такий випадок станеться, наші воїни вправі розраховувати на захист їх прав в суді.
