Михайло Тарахкало: “Складність справ заручників – у доведенні причетності Росії”

19.09.2014
автор: http://yur-gazeta.com

 

З України до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) останнім часом стали надходити десятки заяв про захоплення бойовиками заручників. Про те, за якою процедурою такого роду справи розглядалися у зв’язку з військовими конфліктами в Чечні, Грузії, Кіпрі та Туреччині, і які складності виникають у випадку України, ми вирішили дізнатися у директора зі стратегічних справ Української Гельсінської групи з прав людини Михайла Тарахкала.

Пане Михайле, які в українців шанси отримати позитивні рішення ЄСПЛ з приводу викрадення людей на території України?

– Важко однозначно відповісти на це запитання, оскільки в українському випадку існує своя специфіка у порівнянні з іншими збройними конфліктами, під час яких людей викрадали та брали в полон.

У чому вона полягає?

– Якщо порівняти з Чечнею, то там під час двох війн війська Чеченської республіки Ічкерія протистояли російській армії. Відтак було чітко зрозуміло, що відповідальність за викрадення людей лежить на Російській Федерації. Тим паче, що в більшості випадків були свідки, які стверджували, що бачили, як приїхали російські військові, забрали людину, після чого вона зникла, і кілька десятків років її ніхто не може знайти. Європейський суд у таких випадках визнавав порушення Європейської конвенції про права людини у питаннях, пов’язаних з правом на свободу, на життя та забороною катувань.

Чи відповідатиме Росія за викрадення людей під час збройного конфлікту в Україні?

– Відповідальність за такі дії може нести лише та сторона, яка є учасником конвенції. Тобто якщо на підконтрольній українській армії території зникають мирні громадяни, і є докази, що це справа рук саме українських військових, Україна відповідальна за ці злочини. Якщо ж людей викрадають сепаратисти, то потрібно доводити, що їхні військові формування по суті підконтрольні Росії, і вона де-факто несе за них відповідальність. Це насправді дуже складно.

– Здається, у справі зниклих греків-кіпріотів під час військового конфлікту з Туреччиною заявникам теж довелося доводити причетність до викрадень військових турецької армії.

– Там також було легше, адже зрозуміло, що турецька армія підконтрольна Туреччині, яка відповідальна за її дії. Так само, як і Україна несе відповідальність за дії української армії незалежно від того, добровольчий це батальйон, Нацгвардія чи армійці. Якщо ж людей викрадають бандформування, слід доводити, що територія, на якій був скоєний такий злочин, підконтрольна сепаратистам, за дії яких несе відповідальність Російська Федерація, котра поставляє туди своїх найманців та командирів, оплачує їхню «роботу» та надає їм зброю. У цьому й полягає складність таких справ, бо Європейська конвенція вимагає від держави (у даному випадку України) ефективного розслідування зазначених злочинів. Не виключено, що такі ж вимоги ЄСПЛ висуне й до Росії.

А як бути у випадку з викраденням української льотчиці Надії Савченко? Адже вже зрозуміло, що вона перебуває в СІЗО на території Росії.

– Тут можна говорити про незаконне затримання, незаконне позбавлення волі. Далі Н. Савченко в Росії висунули звинувачення у скоєнні кримінального злочину, тому в її випадку можна говорити про порушення росіянами ст.6 Конвенції (право на справедливий суд).

Відносно її викрадення також є свої нюанси, адже вона зникла на території України, а з’явилася вже в Росії. Виникає запитання: як це сталося? Росіяни не дурні, вони на весь світ заявили, що знайшли її уже на своїй території – мовляв, вона до них прийшла сама як біженка, а значить, ніхто її не викрадав на території України та не перевозив до Росії. Тобто з одного боку це звучить смішно, а з іншого – потрібні докази, що її дійсно викрали підконтрольні Росії бойовики. Тому над цією справою юристам теж доведеться дуже серйозно попрацювати.

А багато надходить від українців заяв до ЄСПЛ з приводу викрадення людей бойовиками?

– Наші юристи ведуть близько десятка таких справ, які стосуються викрадень у Криму та здебільшого на Донбасі. До речі, по кримських випадках все набагато легше, адже перші державні особи Російської Федерації з самого початку визнали, що саме вони здійснювали контроль за окупованими територіями України. Мілітаристські формування в Криму діяли під їхнім контролем, підкоряючись виключно російському військовому керівництву. Тому проблемні питання щодо доведення відповідальності саме Росії за викрадення людей у період окупації українського півострова значно полегшуються.

Наскільки мені відомо, ці справи у ЄСПЛ засекретили. Не знаєте, з чим це може бути пов’язано? Можливо, з тиском з боку Росії?

– Відповідачами по усім цим справам виступають як Росія, так і Україна. Тобто уся інформація про справу та заявника є доступною для російської сторони. Вона засекречена лише для широкого кола громадськості, а міністерства юстиції двох країн мають повний доступ до відомостей, які стосуються справ про викрадення людей на території України, і якщо росіяни захочуть, вони зможуть передати їх підконтрольним їм бандформуванням. Тож у цьому випадку потреба в конфіденційності не залежить від тиску Росії.

За неофіційною інформацією, якщо від ЄСПЛ надходить сигнал про розгляд справи про викрадення за правилом 39, з’являється надія, що цих осіб вдасться визволити шляхом перемовин між сторонами конфлікту. І такі випадки звільнення заручників непоодинокі. Тож можливо, за таких умов українська сторона починає більш ретельно проводити розслідування таких фактів, інтенсивніше здійснює обмін військовополоненими.

Тоді виникає запитання: кого із заручників слід випускати на волю першими? Допускаю, що в черзі на обмін вперед пропускають тих, про чиє викрадення стало відомо на міжнародному рівні. Ті ж, про кого ніхто не знає, і надалі продовжують перебувати в полоні. Розуміючи всю серйозність ситуації, юристи нашої організації готові надавати юридичну допомогу родичам викрадених на території України людей.

Що їм необхідно для цього зробити?

– Спершу обов’язково звернутися до місцевого РОВД із заявою про викрадення, надавши фотографію викраденої особи. Якщо йдеться про взяття у полон військовослужбовців, їхнім родичам треба занести таку ж заяву у двох екземплярах до найближчої військової прокуратури.

Після прийняття заяви в міліції заявникам повинні видати талон-сповіщення, який є доказом звернення з приводу викрадення особи до правоохоронних органів. Разом з тим, слід отримати виписку з Єдиного реєстру досудових розслідувань та якомога швидше відправити до СБУ, яка планує операції по звільненню, телеграму про викрадення родича. Також слід навести письмові пояснення з приводу обставин викрадення та свідчення очевидців.

Після цього можна звертатися до приймальні УГСПЛ, юристи якої безкоштовно нададуть усю необхідну правову допомогу.

Розмовляла Леся ШУТКО,

Центр інформації про права людини

Юридична газета