Право на страйк для державних службовців

Дата: 15.12.2014
Автор: Марія Авдєєва, Марія Поліщук, Максим Щербатюк

Право на страйк для державних службовців

На сьогодні чинним є Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, у ч. 2 ст. 16 якого зазначено: «державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу».

З 01.01.2015 набирає чинності Закон «Про державну службу» від 17.11.2011 р. № 4050-VI. Частиною 2 ст. 13 Закону передбачено, що «державний службовець не має права організовувати страйки та брати в них участь».

Такі заборони пояснюються тим, що оскільки на державну службу покладені завдання забезпечення добробуту громадян України, задоволення і захисту їх законних прав та інтересів, сприяння вирішенню всіх гострих проблем сучасного життя, службова дисципліна повинна бути стабільною і надійною. Від цього в кінцевому підсумку залежить міцність державної дисципліни, гармонія суспільних і економічних відносин.

Однак, право трудящих громадян на страйк з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів від порушень і протиправних посягань гарантується статтею 44 Конституції України, тому позбавлення державних службовців права на страйк суперечить засадам конституційного ладу в Україні. Також право на страйки гарантується п. D ч. 1 ст. 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Європейської соціальної хартії № 163, яка була ратифікована Україною 21 грудня 2006 року, державні службовці можуть користуватися правом на страйк.

Крім того, відповідно до міжнародних стандартів захисту трудових прав, держслужбовці мають право на страйк у мирний час. Держслужбовцям гарантується право на страйк законодавством багатьох країн, серед яких Франція, Італія, Канада, Швеція, Греція. Також слід звернути увагу, що у заключних висновках Європейського комітету із соціальних прав 2010 року наголошується, що відповідно до пункту 4 статті 6 Європейської соціальної хартії (переглянутої) ETS № 163, яка була ратифікована Україною 21 грудня 2006 року, державні службовці можуть користуватися правом на страйк. При цьому Єврокомісія у звіті про хід реалізації Європейської політики сусідства у 2010 році COM(2011)303 відзначає відсутність зрушень в Україні щодо приведення права на страйк у відповідність до міжнародних стандартів.

У 2013 році до Верховної Ради було подано законопроект, за яким мали бути внесені зміни до низки законодавчих актів (“Про державну службу”, “Про Збройні сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про міліцію”, “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України”, “Про правові засади цивільного захисту”, “Про Державну прикордонну службу України”, “Про дипломатичну службу”, “Про аварійно-рятувальні служби”, Кодексу цивільного захисту, Гірничого закону) з тим, щоб надати державним службовцям право на страйк. Втім, ці зміни так і не були прийняті Верховною Радою.

До того ж, практика Європейського суду з прав людини (зокрема, в справах окремих громадян – державних службовців проти Туреччини) свідчить про те, що особливий статус державного службовця не має вважатися обґрунтованою підставою для заборони участі останнього у страйках та демонстраціях. Зокрема, розглядаючи справу за заявою державного службовця, який був членом профспілки, Суд висловив думку про те, що держслужбовці, як і працівники будь-якої іншої сфери можуть відстоювати свої права та привертати увагу громадськості у випадку їх порушення шляхом участі в страйках і демонстраціях (справа Карачай проти Туреччини).

Право на страйк є важливим та невід’ємним елементом права на об’єднання у профспілки для держслужбовців у світлі ст. 11 Конвенції, про що зазначив Європейський Суд у рішенні Ділек та інші проти Туреччини. У справі Демір та Байкара проти Туреччини, Суд зазначив проте, що держслужбовці не можуть бути виключені зі сфери застосування ст. 11 Конвенції.

Крім того, Європейський Суд неоднозначно зазначав у своїх рішеннях, які були ухвалені стосовно держслужбовців, про те, що перешкоджання членам профспілок брати участь у страйках та інших акціях профспілок не виконують роль “необхідності у демократичному суспільстві” згідно ст. 11 Конвенції (див., наприклад, рішення у справі Каія та Сейхан проти Туреччини).

Однак, незважаючи на відповідну практику ЄСПЛ та норми міжнародного законодавства, проблема заборони права держслужбовців на страйк залишається актуальною та невирішеною вітчизняними законодавцями.

Марія Авдєєва
Марія Поліщук
Максим Щербатюк