Ухвала Вищого адміністративного суду України в справі про масові заходи протесту в парку ім. Горького

02.08.2014

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем У к р а ї н и

26 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Головуючого, судді Горбатюка С.А. Суддів Донця О.Є.
Мороз Л.Л.

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Ясінського Ігоря Федоровича, Захарова Бориса Євгеновича, Бортніка Валерія Юрійовича, Чернеги Дениса Вадимовича, Цуканова Андрія Вікторовича, Єварницького Андрія Владиславовича, Єварницького Андрія Андрійовича, Мельник Любові Володимирівни, Мельника Сергія Сергійовича, Ковшика Геннадія Леонідовича, Соловйова Євгенія Андреновича, Єрмоленка Антона Олександровича, Четверикова Сергія Олександровича, Кіріліна Сергія Анатолійовича до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі – ГУ МВС) України в Харківській області, Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Бущенка Аркадія Петровича – представника Ясінського Ігоря Федоровича, Захарова Бориса Євгеновича, Бортніка Валерія Юрійовича, Чернеги Дениса Вадимовича, Цуканова Андрія Вікторовича, Єварницького Андрія Владиславовича, Єварницького Андрія Андрійовича, Мельник Любові Володимирівни, Мельника Сергія Сергійовича, Ковшика Геннадія Леонідовича, Соловйова Євгенія Андреновича, Єрмоленка Антона Олександровича, Четверикова Сергія Олександровича, Кіріліна Сергія Анатолійовича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року

в с т а н о в и л а :

Ясінський І.Ф., Захаров Б.С., Бортнік В.Ю., Чернега Д.В., Цуканов А.В., Єварницький А.В., Єварницький А.А., Мельник Л.В., Мельник С.С., Ковшик Г.Л., Соловйов Є.А., Єрмоленко А.О., Четвериков С.О. та Кірілін С.А. у Харківському окружному адміністративному суді пред’явили позов до ГУ МВС України в Харківській області, Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначили, що під час масових заходів протесту в парку ім. М.Горького м. Харкова працівники міліції не реагували на заклики “міліція”, не вчинила ніяких дій щодо забезпечення громадського порядку, захисту життя, здоров’я та прав громадян м. Харкова від порушень з боку інших невстановлених осіб.
З урахуванням уточнень до позовних вимог- просили:
– визнати протиправними дії ГУ МВС України в Харківській області, що виразилися у неналежній організації та здійсненні охорони позивачів та відмови працівників міліції припиняти протиправні дії щодо позивачів третіх осіб в період з 20 травня по 04 червня 2010 року при будівництві автодороги від вул. Сумській до вул. Новгородської в районі вул. Білої Акації у парку культури та відпочинку їм. Максима Горького в м. Харкові, а також у періодичних нападах та перешкоджанні позивачам висловити свій протест проти вирубки дерев;
– визнати протиправними дії Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, що виразилися у неналежній організації та здійсненні захисту позивачів та відмови припиняти протиправні дії третіх осіб щодо позивачів у період з 20 травня по 04 червня 2010 року при будівництві автодороги від вул. Сумської до вул. Новгородської в районі вул. Білої Акації у парку культури та відпочинку ім. М.Горького в м. Харкові, а також у періодичних нападах та перешкоджанні позивачам висловити свій протест проти вирубки дерев;
– стягнути з Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області на користь кожного з позивачів по 1000 грн. моральної шкоди;
– стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позовна заява в частині позовних вимог Ясинського І.Ф. залишена без розгляду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову Захарова Б.С., Бортніка В.Ю., Чернеги Д.В., Цуканова А.В., Сварнинького А.В., Єварницького А.А., Мельник Л.В., Мельника С.С., Ковшика Г.Л., Соловйова Є.А., Єрмоленка А.О., Четверикова С.О., Кіріліна С.А. відмовлено.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачі оскаржила їх рішення у касаційному порядку. У касаційній скарзі просять рішення судів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з матеріалами справи предметом спору у цій справі фактично неправомірна, на думку позивачів, бездіяльність службових та посадових осіб ГУ МВС України в Харківській області та Харківського міського управлінням ГУ МВС України в Харківській області, не виконання ними своїх службових обов’язків відповідно до вимог Закону України “Про міліцію”, які полягають у не реагуванні на заклики про допомогу та захист під час сутичок між ними та муніципальною охороною будівельниками.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, виходили із того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо забезпечення безпеки громадян та охорони громадського порядку та під час проведення в Лісопарковій зоні м. Харкова підготовчих робіт з будівництва автодороги від вул. Сумської до вул. Новгородської з 20 травня 2010 року.
З таким висновком погодитися не можливо з огляду на порушення судами вимог процесуального закону, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що на виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19 травня 2010 року № 156 “Про видалення зелених насаджень на ділянці будівництва автодороги від вул. Сумської до вул. Новгородської (в районі вул. Білої Акації) у місті Харкові”, начальником Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області затверджено план забезпечення безпеки громадян та охорони громадського порядку під час проведення в Лісопарковій зоні м. Харкова підготовчих робіт з будівництва автодороги від вул. Сумської до вул. Новгородської з 20 травня 2010 року.
Під час здійснення у період з 20 травня 2010 року по 04 червня 2010 року видалення зелених насаджень на ділянці будівництва автодороги від вул. Сумської до вул. Новгородської (в районі вул. Білої Акації) у м. Харкові працівниками СКП “Харківзеленбуду” мало місце проведення несанкціонованого заходу протесту, в якому брали участь позивачі.
Починаючи з 20 травня 2010 року позивачі неодноразово зверталися до органів МВС з заявами про те, що до них застосовують та погрожують застосувати насильство і що на заклики захистити від насильства працівники міліції не вчиняли будь-яких дій.
За вказаний період працівники міліції, а саме, слідчо-оперативна група Дзержинського РВ Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, неодноразово виїжджала за викликами по місцю проведення робіт з видалення зелених насаджень.
Тобто, фактично у цій період мало місце силове протистояння між окремою групою мешканців м. Харкова, у тому числі й позивачами, та особами, які забезпечували виконання робіт із підготовки території для будівництва дороги.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Водночас стаття 28 Конституції України вказує на те, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Також статтею 39 Конституції України передбачено право громадян мирно збиратися, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, але про це громадяни зобов’язані завчасно повідомляти органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Разом з тим, цій статті міститься й норма, якою обмежені випадки реалізації громадянами такого права.
Обов’язок працівників міліції забезпечити безпеку громадян і громадський порядок, виявити, запобігти та припинити та розкрити злочин, припинити адміністративне правопорушення тощо випливає із положень статті 10 Закону України “Про міліцію”.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі необхідно було встановити чи мали місце у період,зазначений позивачами, порушення їхніх конституційних прав та свобод з боку працівників міліції, які зобов’язані були в силу своїх професійних обов’язків, забезпечити дотримання усіма присутніми на об’єкті будівництва дороги громадського порядку, запобігти та припинити протиправні дії будь-кого з них та у встановленому порядку скласти необхідні передбачені законом процесуальні документи.
З матеріалів справи видно, що планом охорони громадського порядку було передбачено, що 27 працівників МВС мали постійно нести службу у лісопарковій зоні м. Харкова в районі вул. Біла акація та забезпечувати охорону громадського порядку.
Суди при розгляді справи не з’ясували склад працівників міліції, на яких були покладені обов’язки щодо забезпечення громадського порядку, а також чи мали місце події, під час яких відбувалися сутички, вчинення особами із муніципальної охорони або будівельниками неправомірних дій конкретно по відношенню до кожного з позивачів, а також у чому такі дії полягали і чи зверталися вони за допомогою до працівників міліції, які зобов’язані були у таких випадках вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення та затримання осіб, які вчинили правопорушення.
Встановлення них обставин у частині конкретної поведінки кожного з працівників міліції має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.
Оскільки суди повно та всебічно не встановили обставини у цій справі, то вони не могли посилатися на правомірність дій відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обгрунтованими.
Суди попередніх інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції слід більш повно встановити обставини справи з огляду на вказівки суду касаційної інстанції та маги на увазі, що навіть при проведенні громадянами незаконної акції протесту, це не звільняє працівників органів внутрішніх справ від обов’язку захистити громадян, у тому числі й позивачів, від насильства та посягання на їх життя та здоров’я з боку третіх осіб.
Крім того, судам першої та апеляційної інстанції слід мати на увазі, що згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів правомірності дій відповідачів у справі немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Бущенка Аркадія Петровича – представника Ясінського Ігоря Федоровича, Захарова Бориса Євгеновича, Бортніка Валерія Юрійовича, Чернеги Дениса Вадимовича, Цуканова Андрія Вікторовича, Єварницького Андрія Владиславовича, Єварницького Андрія Андрійовича, Мельник Любові Володимирівни, Мельника Сергія Сергійовича, Ковшика Геннадія Леонідовича, Соловйова Євгенія Андреновича, Єрмоленка Антона Олександровича, Четверикова Сергія Олександровича, Кіріліна Сергія Анатолійовича задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року скасувати, а справу за позовом Ясінського Ігоря Федоровича, Захарова Бориса Євгеновича, Бортніка Валерія Юрійовича, Чернеги Дениса Вадимовича, Цуканова Андрія Вікторовича, Єварницького Андрія Владиславовича, Єварницького Андрія Андрійовича, Мельник Любові Володимирівни, Мельника Сергія Сергійовича, Ковшика Геннадія Леонідовича, Соловйова Євгенія Андреновича, Єрмоленка Антона Олександровича, Четверикова Сергія Олександровича, Кіріліна Сергія Анатолійовича до ГУ МВС України в Харківській області, Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди, направити до суду першої інстанції для нового розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.