Зміст
Рішення ЄСПЛ:- Руслан Яковенко проти України
Порушення:
- Право на оскарження судового рішення в кримінальних справах Стаття 2 Протоколу 7 до Конвенції
Дотичне національне законодавство:
- Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК)
Опис проблеми
Законодавство України чітко передбачає процедуру оскарження судового рішення в кримінальних процедурах. Проте у цій справі наявною була перешкода у реалізації права заявника на таке оскарження.
У справі Руслан Яковенко проти України національні суди вважали за необхідне утримувати заявника під вартою до набуття рішенням суду чинності, хоча призначений строк відбування покарання закінчувався раніше ніж строк для подання апеляційної скарги.
Порушення було визнане Судом через те, що за вироком суду заявник, який на той момент тримався під вартою, мав залишитися під вартою до набуття рішенням чинності (за законодавством рішення вступає в силу після спливу 15 днів, якщо не подана апеляція, або після рішення апеляційної інстанції, якщо та залишить рішення в силі. Через три дні строк покарання, визначений судом заявнику, закінчився, але заявника продовжували тримати під вартою).
Заявник розумів, що, у разі подання ним апеляції, строк його звільнення залежатиме від строку її розгляду апеляційним судом, а цей строк не визначений законом і зовсім не передбачуваний.
Враховуючи таку перспективу, заявник був змушений відмовитися від подання апеляції, оскільки у такому разі строк звільнення наступав на 15 день після винесення вироку судом.
ЄСПЛ погодився з доводами заявника, що у таких обставинах реалізація права на оскарження коштувала би йому свободи, особливо з огляду на те, що тривалість такого позбавлення волі була би невизначеною. Суд дійшов висновку, що такі обставини порушили саму суть права, закладеного в статтю 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Що слід зробити державі на виконання рішення
Рішення Руслан Яковенко проти України містить окрему співпадаючу думку судді Zupančič, яка стосується міркувань на тему «заборони погіршення» стану обвинуваченого після оскарження рішення у порівнянні з тим, який був встановлений судом першої інстанції.
Стаття 14 Кримінально-процесуального кодексу України, який діяв у відповідний період часу, передбачала обов’язок прокурора звільнити «…кожного, хто незаконно позбавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений … судовим вироком». Проте з огляду на те, що у цій справі тримання заявника під вартою понад строк передбачений вироком, було санкціоновано судом, ефективна реалізація прокурором свого обов’язку звільнити заявника була сумнівною, але не виключалась.
13 квітня 2012 року парламент прийняв новий КПК України, який містить високі стандарти та міжнародні гарантії захисту права на свободу та особисту недоторканність та відповідає положенням Конвенції у цій частині. Пункт 4 статті 12 діючого КПК містить положення про негайне звільнення кожного, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб. Фактично це означає, що будь-який агент держави за наявності відповідних доказів, в тому числі й адміністрація місця утримання, зобов’язана звільнити таку особу. Проте якщо уявити, що діючий КПК діяв би у відповідний період часу (2011 рік), навряд чи право заявника на свободу, порушене судом, могло би бути відновлено адміністрацією місця утримання чи прокурором. Таким чином, не виключено, що подібні до тієї ситуації в якій опинився заявник можуть мати місце при діючому КПК.
Тому, до надання урядом власного бачення по виконанню рішення Руслан Яковенко проти України, необхідно якомога широко розповсюдити переклад цього рішення серед суддів для мінімізації можливих аналогічних порушень, поки уряд та комітет міністрів не визначаться з конкретними кроками щодо виконання рішення Руслан Яковенко проти України. Доцільно також організувати підготовку відповідних письмових рекомендацій та пояснень, а також провести тематичний семінар для суддів.
Що зроблено державою на виконання рішення
Держава не зробила жодних пропозицій щодо виконання заходів загального характеру у цій справі.
Наші законодавчі пропозиції
Новий КПК містить 13 посилань на так зване «погіршення становища» обвинуваченого. Тим не менше, жодне з них не вирішую проблему, встановлену Судом в рішенні Руслана Яковенка.
З метою попередження подібних порушень в майбутньому пропонується внести наступні зміни до КПК:
Додати до першого пункту статті 393, або п.п. 1 пункту 2 статті 395 КПК наступне застереження:
Якщо суд ухвалює обвинувальний вирок щодо особи, яка перебуває під вартою, та призначає їй покарання у вигляді позбавленні волі, але за цим вироком строк відбування покарання спливає раніше ніж кінцевий термін для подачі нею апеляційної скарги, застосовується пункт 4 статті 12 діючого КПК і забезпечується такій особі безперешкодна реалізація права на апеляційне оскарження.
