Олена Сапожнікова: “Мою юридичну освіту оплатила прокуратура”

Дата: 28.09.2015
Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини
Адвокат Олена Євгеніївна Сапожнікова

Адвокат Олена Євгеніївна Сапожнікова

Продовжуємо серію історій успіху випускників першого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2013 року: історія сьома

Іноді сумні події призводять до несподіваних позитивних наслідків. Так несправедливе переслідування органами влади батька Олени Сапожнікової призвело до того, що вона обрала професію адвоката.

“Мій батько працював в лікарні невеличкого міста, – розповідає Олена. – Одного року проти батька порушили кримінальну справу за медичну халатність. Обвинувачення було явно надумане його заздрісниками, тому він вирішив відстоювати свої права”.

На досудовому слідстві у якості запобіжного заходу батькові заборонили виїжджати за межі міста. Саме тоді ця боротьба за правду із особистої перетворилася на сімейну.

“Ми тоді всі стали юристами без юридичної освіти, – розповідає Олена. – На той момент, коли було винесено рішення, що кримінальну справу порушили незаконно, батько вирішив подати позов про моральне відшкодування до органів прокуратури”.

Врешті цей позов родина Сапожнікових також виграла. Компенсація була доволі значна. “На той час я вже навчалася у Києві на перекладача, – пригадує Олена. – І ось настав той момент, коли нам в касі видали пачки грошей від прокуратури. Тоді я й вирішила переводитися на юридичний факультет, оскільки практичний досвід та перемога вже є”.

Отриманих коштів вистачило майже на весь курс навчання на юриста у Київському міжнародному університеті, який Олена закінчила у 2003 році. Два роки вона пропрацювала викладачем в тому ж навчальному закладі, вступивши до аспірантури у відділ кримінального права та кримінології. А згодом перевелася до аспірантури Інституту держави і права імені В.М. Корецького, але помер її науковий керівник, Коржанський Микола Йосипович, і надалі робота писалася уже не так завзято.

“Я розпочала юридичну практику в різноманітних організаціях, – розповідає Олена. – Потрапила в одну з програм стажування в комітетах Верховної Ради України за підтримки USAID. Працювала деякий час помічником голови Комітету з правоохоронної діяльності”. По роботі часто доводилося зустрічатися із науковцями та громадськими діячами, і от одну із зустрічей проводив тодішній виконавчий директор Української Гельсінської Спілки з прав людини (УГСПЛ) Володимир Яворський. Він запропонував юристам поволонтерити у цій організації, і Олена погодилася.

“Робота у комітетах, звісно, непогано оплачується, але не хотілося б займатися цим все життя, – пригадує Олена. – Я три місяці була помічником одного із членів Центральної виборчої комісії у 2010 році. Це була платна робота на контрактній основі, і мені пропонували лишатися там і після виборів, але це також було не моє”.

Олена волонтерила в УГСПЛ близько року, надавала юридичні відповіді на звернення громадян. Потім вона стала помічником адвоката Олега Левицького і зрозуміла, що їй хочеться займатися саме стратегічними кримінальними справами. Тому в 2011 році Олена здала адвокатські іспити, отримала свідоцтво і продовжила співпрацю з УГСПЛ як адвокат.

Тепер Олена Сапожнікова веде понад десять справ у Європейському суді з прав людини, чотири з яких завершилися, на її думку, успішно, а саме ЄСПЛ надав державі Україна рекомендації по Правилу 39, і двоє підсудних були звільнені з-під варти у зв’язку із тяжким станом здоров’я. Двоє осіб з тієї самої причини були звільнені достроково із місць позбавлення волі. «Це була наче лікарська праця моїх батьків, – говорить Олена, – рятувати життя людей». По їхніх справах направлені повноцінні заяви по статті третій Конвенції, в одній із них нещодавно розпочалася комунікація.

Але, розбираючи непрості кримінальні справи, Олена постійно відчувала нестачу освіти. “Коли мені давали приклади заяв до Європейського Суду моїх колег із УГСПЛ, я часто не могла збагнути їхньої логіки, – пригадує Олена. – В моїх перших заявах все було побудовано таким чином, ніби я зверталася в українські суди. Та ЄСПЛ потребує зовсім іншого бачення: правових принципів, а не закону”. І саме в цей момент дуже доречно при УГСПЛ були відкриті курси для підвищення кваліфікації адвокатів, які працюють із Європейським Судом.

“Навчання дуже допомогло мені, – каже Олена. – Я докладала неймовірні зусилля до однієї з моїх перших справ, консультувалася з усіма знайомими юристами, витрачала неймовірну кількість часу. Але після закінчення адвокатських курсів наступні справи йшли вже значно легше”. У Олени з’явилося відчуття процесу, яке допомагало не лише з ЄСПЛ, але і в національних судах. В 2014 року їй вдалося виграти позов до Київського слідчого ізолятору, де особу утримували в одній камері із хворим на відкриту форму туберкульозу, не надаючи жодної медичної допомоги. Врешті він отримав другу групу інвалідності довічно без права на працю. Крім того, ув’язнений отримав моральне відшкодування у 5000 гривень.

“Перемога в національному суді є дуже цінною, бо ЄСПЛ – це не панацея, – вважає Олена. – Якщо адвокат може зекономити час Європейського Суду та вирішити справу в українському суді, то він недаремно зветься адвокатом”.

У нас на сайті опубліковано уже дванадцять історій успіху з даної серії:

адвоката Катерини Галенко: /?p=4631,

адвоката Дмитра Жарого: /?p=4320,

адвоката Олександра Заруцького: /?p=4645,

адвоката Дмитра Гудими: /?p=4497,

адвоката Олени Ащенко: /?p=4655,

адвоката  Сергія Зайця: /?p=4659,

адвоката Наталії Гурковської: /?p=410,

адвоката Андрія Кадочнікова: /?p=391,

юриста-правозахисника Андрія Андросова: /?p=373;

адвоката Тамари Мальованої: /?p=4365;

виконавчого директора Всеукраїнської коаліції з надання правової допомоги Віталія Місяця: /?p=4371;

виконавчого директора “Чернігівського громадського комітету захисту прав людини”, правозахисника Віктора Тарасова: /?p=2487.

Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.

Comments are closed