Сергій Заєць: “Як я дантиста з адвокатом переплутав”

Адвокат Сергій Заєць

Продовжуємо серію історій успіху випускників першого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2013 року: історія шоста

Є старий радянський фільм, у якому головний герой сплутав слова “адвокат” і “дантист” та потрапив до кабінету стоматолога. Так приблизно і Сергій Заєць: вступаючи на юридичний факультет, він мав доволі абстрактне уявлення про майбутню професію. Спочатку він був трохи здивований, але смак до юриспруденції все ж таки виник десь після другого курсу. Після того юриспруденція захопила майбутнього адвоката.

Сергій закінчив університет наприкінці дев’яностих і майже одразу долучився до адвокатської роботи. Щоправда, на початку — як звичайний юрист, а свідоцтво адвоката отримав згодом, у 2001 році.

Приблизно в той же час він долучився до Європейської Конвенції про захист прав людини. Доволі символічно, що Україна ратифікувала Конвенцію в тому ж році, в якому він закінчив юридичний факультет. У 2000-2001 роках в Україні відбулася перша навчальна програма для адвокатів з прав людини. Тоді Сергій був ще занадто молодим адвокатом і не потрапив до числа її учасників. Але його колега адвокат Роман Мартиновський, який навчався на тій програмі, зміг зацікавити його цією тематикою.

“Згодом я усвідомив, що можливість звернення до Європейського суду стала для мене світлом у кінці тунелю, – пригадує Сергій. – коли попри всі перешкоди з боку нашої судової системи, ти можеш довести свою правоту. Я бачив, як багато моїх колег, яким не пощастило збагнути сутність Конвенції, але які вже отримали достатній професійний досвід, ламалися та втрачали віру у можливість досягти справедливості”.

І що робити, коли ти розумієш, що ти правий, але влада належить судді, і йому часом все одно, як воно має бути за справедливістю? Можливо, й суддя не такий поганий, але навіщо йому скасовані рішення або вирок? Що робити, коли вся система в деяких випадках працює неправильно?
Наприклад, десь у 2006 році в одній зі справ, у якій Сергій здійснював захист та посилався на стандарти, напрацьовані ЄСПЛ, суддя досить спокійно заперечив йому: “Де ми, а де той Європейський суд?”.- пригадує Сергій. – Тоді я пообіцяв йому принести рішення у цій справі”. У 2013 році ЄСПЛ зрештою ухвалив таке рішення, де визнав більшість порушень, про які молодий адвокат говорив з самого початку. Йдеться про справу «Рудниченко проти України», у якій ЄСПЛ визнав цілу низку порушень (незаконне тримання під вартою, порушення вимог щодо безсторонності суду, порушення права на допит свідка, тощо) і присудив заявникові 10 000 євро компенсації. Шкода тільки, що сам Рудниченко відбув незаконне покарання у вигляді семи років позбавлення волі. До речі, держава до цього часу не поспішає виплачувати цю грошову компенсацію.

“Найбільш значимим у своїй професійній кар’єрі я вважаю навчання на міжнародному дистанційному курсі з освіти юристів та адвокатів з прав людини, який в Україні впроваджувався за участі Української Гельсінської Спілки з прав людини, – каже Сергій. – Найкращі вчені та досвідчені адвокати, що працюють з міжнародними стандартами прав людини, серед яких Аркадій Бущенко, Олександр Вашкевич, Костянтин Дегтярьов, Людмила Ульяшина, Олег Брестський, Оксана Преображенська та багато інших, допомогли нам, як курсантам отримати ґрунтовну та всебічну освіту у цій сфері”. Хоча до того Сергій вже мав певний досвід, навчання на курсі дозволило привести ці знання та досвід у систему, зрозуміти багато чого, про що він раніше навіть не здогадувався.

“Це правда, що чимало моїх заяв було визнано Європейським судом неприйнятними, – каже Сергій. – Згодом я усвідомлював свої помилки, але навчання таким чином є дуже неефективним, бо минають цілі роки, допоки ти зможеш зрозуміти, у чому проблема. Певною мірою навіть соромно за такий спосіб навчання. І найголовніше — це втрачені можливості”. Після закінчення дистанційного курсу у Сергія значно зменшилася кількість “претензій” до ЄСПЛ щодо заяв, які були визнані неприйнятними. На жаль, запуску такої освітньої програми в Україні адвокатові довелося чекати майже 10 років.

Зараз, коли адвокат сам став національним експертом дистанційного курсу, він зрозумів, наскільки такі претензії є типовими серед юристів, котрі намагаються самотужки писати заяви до ЄСПЛ.

“Зараз у ЄСПЛ очікують на вирішення понад півтора десятка моїх заяв, – каже Сергій. – Можливо, це нескромно, але я впевнений, що вони є значно більш якісними, аніж ті, що подавав на початку своєї кар’єри”.

На жаль, Україна зараз стала полігоном для напрацювання нових прецедентів з прав людини. Окупація Криму створила дуже широке поле для переосмислення міжнародних стандартів у новому контексті. І дуже прикро, що порушення відбуваються не лише з боку Російської Федерації, але й з боку української влади. “Зараз ми з колегами за підтримки Фонду стратегічних справ Української Гельсінської Спілки ведемо справу проти Національного банку України, якою всіх кримчан визнано нерезидентами та обмежено їх доступ до банківських послуг, – розповідає Сергій. На час публікації цієї статті справа перебуває на стадії касаційного оскарження. Під час апеляційного розгляду юристам вдалося досягти деякого успіху, і суд частково задовольнив позов. Але, на жаль, національні суди не схильні визнавати факт дискримінації, через що справа має великі шанси потрапити до ЄСПЛ.

“Хоча мій вибір професії юриста був напівсвідомим, зараз я не мислю себе поза цим фахом, – каже Сергій. – Зараз я розумію, що це була моя доля, або те, що у таких випадках називають тюркським словом “кисмет”.

 У нас на сайті опубліковано уже дванадцять історій успіху з даної серії:

адвоката Катерини Галенко: /?p=4631,

адвоката Дмитра Жарого: /?p=4320,

адвоката Олександра Заруцького: /?p=4645,

адвоката Дмитра Гудими: /?p=4497,

адвоката Олени Ащенко: /?p=4655,

адвоката Олени Сапожнікової: /?p=4669,

адвоката Наталії Гурковської: /?p=410,

адвоката Андрія Кадочнікова: /?p=391,

юриста-правозахисника Андрія Андросова: /?p=373;

адвоката Тамари Мальованої: /?p=4365;

виконавчого директора Всеукраїнської коаліції з надання правової допомоги Віталія Місяця: /?p=4371;

виконавчого директора “Чернігівського громадського комітету захисту прав людини”, правозахисника Віктора Тарасова: /?p=2487.

Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.