| Автор: | Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини |
Фото надано автором. Адвокат Людюмила Желізняк
Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія четверта
Життя несподівано коригує дитячі мрії, і тільки тоді ти справді розумієш їхню суть. Людмила Желізняк живе і працює адвокатом у Калуші Івано-Франківської області, а розпочиналось все із Фантомаса…
Ще від самого дитинства улюбленими фільмами Людмили були “Місце зустрічі змінити не можна” та “Аніскін і Фантомас”. “Десь із другого класу я мріяла працювати у правоохоронних органах, – пригадує вона, – тому після школи жодних сумнівів не мала: в 1994 році закінчила Харківську юридичну академію і пішла працювати слідчим у прокуратурі Івано-Франківської області”.
Влаштуватися тоді на роботу в органи було досить легко: випускники державної форми навчання отримували направлення в органи прокуратури. Йшли дев’яності роки, тому робота була непроста, особливо для дівчини 23 років. “Складно було перші чотири місяці, але я дуже любила свою справу, – пригадує Людмила, – Тоді у нас були прекрасні наставники, які допомагали та підказували. Слідчий у ті часи у нас був доволі процесуально незалежним. Навіть якщо він і отримував якісь вказівки згори, то міг завжди відстояти своє бачення. Слідчий мав не це право, і його за це не карали”.
Здебільшого Людмила розслідувала справи по хабарях, але були й зґвалтування і розбійні напади, скоєні працівниками міліції, і навіть замовні вбивства.
Все складалося добре, згодом Людмила напрацювала власну манеру вести слідство. “Коли у нас виникали проблемні питання, стосовно того чи закривати кримінальне провадження чи складати обвинувальний висновок, то я займала доволі категоричну позицію, якщо вважала, що особа невинна – пригадує Людмила. – Тоді я неодноразово чула від свого начальника пораду йти у адвокати”. Одного дня слідча прислухалась до цієї поради, і це повністю змінило її життя.
Адвокатом Людмила стала випадково. “Ми вдвох із чоловіком працювали у органах, о сьомій ранку вже були на роботі, ввечері додому – як бог дасть, дітей майже не бачили, – каже Людмила, – тому в 2003 році я вирішила звільнитися з прокуратури та піти в адвокатуру. Про своє рішення я не жалкувала жодного дня”.
Окрім слідчого, Людмила ще деякий час перед звільненням працювала помічником прокурора. «Я тоді виконувала функції “зонального прокурора”, тобто слідкувала за дотриманням законодавства працівниками міліції, – пригадує вона, – За мною був закріплений один з райвідділків міліції. І тут почали поступати від громадян скарги на те, що у відділку фактично катують людей. З пояснень потерпілих вбачалось, що люди незаконно тримались по кілька днів і їх “вішали на лом”. Лом клали між двома столами, а людину за зв’язані руки і ноги підвішували на нього. Порушувались кримінальні справи, проводились перевірки, але довести провину працівників міліції було вкрай важко. Адже потерпілі приходили після таких “запрошень” до прокуратури через тривалий проміжок часу, не маючи великого бажання залучатись до слідчих дій, а з ситуацією треба було щось робити. На той час працівники прокуратури мали добові чергування, як ми їх називали “чергування по трупах”. Під час таких чергувань я почала вночі навідувати райвідділок – шукала лом. Для більшої ефективності мінялась чергуванням з колегами: щоб по графіку не сходилось”. Лом Людмила не знайшла, але скарги припинились. Років через п’ять після звільнення з органів прокуратури, вона випадково зустрілась з одним із працівників цього райвідділку. Він пригадав цю історію, і сказав що вона доволі сильно тоді налякала оперативників. Подейкують, оперативники кудись так закинули той лом, що потім самі його не могли знайти.
Людмила чекала майже півроку, поки прийде її черга здавати екзамени на адвокатське повідчення. Коли нарешті це сталося, вона опинилася з іншого боку правоохоронної системи.
Одного разу до Людмили звернулися відповідачі у справі щодо виселення, яку ініціювала попередня власниця кімнати. Виникла двозначна ситуація правового нігілізму: і позивач і відповідач мали ордери на кімнату. Крім того, позивач мала рішення суду, за яким вона не втратила право користування кімнатою цього гуртожитку. Рішення було підтверджене ВССУ. Користуючись ним, вона й подала позов про виселення клієнтів Людмили з кімнати. В результаті продуманої тактики представництва, суд не прийняв рішення про виселення клієнтів, і також відмовив у вселенні позивачки у спірне приміщення.
Один із клієнтів Людмили був затриманий у справі про крадіжку та нанесення тілесних ушкоджень. Адвокат зауважила, що була порушена процедура затримання: фактичний час затримання відрізнявся від зазначеного у протоколі на 8 годин. Особа весь цей час перебувала у міліції без протоколу про затримання та адвоката. “Посилаючись на норми європейського права, я оскаржила затримання в суді, аргументувала свою позицію, і суддя погодився з тим, що затримання відбулося незаконно та виніс рішення про те, що підзахисний незаконно позбавлений свободи і звільнив з під варти в залі суду – пригадує Людмила. – Ця справа наразі ще слухається у Калуському райсуді, а мій клієнт, хоч і в статусі обвинуваченого, але перебуває на свободі і без запобіжного заходу Я сподіваюся, що його виправдають, бо склад злочину, на мою думку, недоведений”.
Людмила дізналася про дистанційні курси навчання адвокатів правам людини при УГСПЛ із соціальних мереж. “Я завжди цікавилася діяльністю Гельсінської спілки, слідкувала за її сайтом, бо там для мене, як правозахисника, є багато корисної інформації, – каже Людмила. – і от, коли з’явилася можливість повчитися на дистанційних курсах при УГСПЛ, я одразу подала заявку, бо це проблема: нас, адвокатів, ніхто не вчить працювати з Європейською Конвенцією. Раніше цей курс закінчила адвокат Наталя Гурковська, і вона дуже рекомендувала мені повчитися також, бо більш потужного ресурсу ще не бачила”.
Одним із найбільших відкриттів на цих курсах для Людмили стала ідея, що права людини регулюються не стільки національним законодавством, скільки міжнародним. Це повністю змінило шаблон міркування адвоката і серйозно розширило можливості: від цього буквально відкривається друге дихання.
Надбанні знання Людмила вже застосовує у своїй адвокатській практиці. “Зараз в суді я захищаю право власності людини на майно, – каже Людмила. – моя лінія захисту ґрунтується виключно на першому протоколі Європейської Конвенції, коли людина не має документів на своє майно в Україні і не може їх отримати, але це не позбавляє її права володіння. Більше з того є рішення суду про демонтаж самовільно збудованого майна. Мій клієнт звернувся до мене, вже маючи рішення Вищого спеціалізованого суду про демонтаж самобуду, – пригадує Людмила. – Якщо би я не закінчила курси при УГСПЛ, то, напевне, за цю справу би не взялася, адже за українськими законами відновити право дуже проблематично, майже не можливо. Справа наразі в суді. Пробую ламати його стереотипи.
В іншій справі Людмила досягла виправдувального вироку у справі про нанесення тілесних ушкоджень. “Мені вдалося довести суду, що докази проти мого клієнта були зібрані неприпустимим чином та із порушеннями прав людини, – каже Людмила, – троє свідків свідчили на користь підсудного, а інші троє – на користь потерпілого. Судово-медична експертиза підтвердила наявність тілесних ушкоджень. Я пригадала матеріал курсу про те, що навіть коли у справі є певні докази, то вони повинні оцінюватися з погляду практики Європейського суду. Зокрема, перевага надається тим показам, які були надані у судовому засіданні, а не на досудовому слідстві, крім того, докази мають бути взаємопов’язані між собою. В результаті суд прийшов до висновку, що докази не є достатніми для того, щоб визнати цю особу винною”.
У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:
судді Павла Пархоменка: /?p=3887,
адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /?p=4435,
правозахисниці Віри Михайленко: /?p=4674;
адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;
адвоката Ольги Семенюк: /2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy;
адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;
адвоката Тетяни Кирилюк: /?p=5368&preview=true;
адвоката Денисам Рабомізо: /?p=5465&preview=true;
адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;
адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;
адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;
адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;
адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;
адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;
адвоката Наталії Охотнікової: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;
адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;
адвоката Сергія Біздєнєжний: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/.
Далі буде…
_______________________________________________________________________________________________
Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.
