Валентина Буглак: “Найбільше мене вразило, що людина перебуває у клітці”

Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини
Валентина Буглак

Адвокат Валентина Буглак

Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія тринадцята

Адвокатка з Полтави мріяла про свою професію із самого дитинства, коли вона захоплювалася героями Агати Крісті та Джеймса Гедлі Чейза.

“Моєю улюбленою письменницею була Агата Крісті, – пригадує Валентина, – читала також і Чейза, і багатьох інших авторів. Це була просто безліч книжок. Саме у Чейза я зустріла практику роботи, коли злочин розслідується приватною агенцією, щоб допомогти конкретному клієнту. Люди у цих романах завжди потрапляли у дуже неприємну ситуацію, з якої на перший погляд не було жодного виходу, але нарешті рішення знаходилось. Це дуже схоже на роботу приватного адвоката. Тепер я не пам’ятаю назв цих романів та героїв, але після того мені закортіло стати адвокатом, щоб  надавати правову допомогу людям, які не можуть собі дозволити оплатити її”.

Оскільки можливості навчатися в юридичній академії у Харкові у Валентини не було, то спочатку вона поступила до полтавського юридичного коледжу, але через рік двері омріяного навчального закладу нарешті розкрилися перед нею. Ще під час навчання Валентина почала працювати секретарем судового засідання у загальному та господарському судах, знайомлячись із їхньою кухнею із самої середини. “Найбільше мене вразило тоді, що підсудний під час розгляду його справи перебуває у клітці. Це ж не тварина! – пригадує вона, – Мені було лише сімнадцять років і те, що я побачила, викликало у мене найсильніші емоції”. Саме в цей час Валентина почула промови багатьох найвидатніших адвокатів сучасної України, і ця школа була одним з її найкращих надбань під час навчання. В 2003 році вона закінчила університет, отримала диплом юриста і деякий час працювала у приватних компаніях, бо у судовій системі були дуже маленькі оклади.

У 2012 році вийшла нова редакція Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність. Прочитавши його, Валентина зрозуміла, що він фактично запроваджує адвокатську монополію на деякі види діяльності, тому прийшов час отримувати свідоцтво. “Прості юристи вже не могли ефективно надавати юридичну допомогу у кримінальних справах, – каже Валентина, – залишалися тільки можливості для роботи по цивільних та господарських справах”.

Одна з перших виграних справ, яка вразила молодого адвоката, стосувалася розподілу майна подружжя. “З обох боків під час процесу було багато емоцій, оскільки шлюб розпався через те, що чоловік пішов до іншої жінки, – пригадує Валентина, – Він кинув її з двома маленькими дітьми, а потім ще й зажадав поділити з нею майно. Це була помста за те, що вона не прийняла його кохання до іншої жінки. У моєї клієнтки не було коштів на оплату юридичних послуг адвоката. Я побачила, як вона плаче, і вирішила надавати їй правову допомогу в суді безоплатно, хоча у ті часи подібної практики не існувало у цивільних справах взагалі”. Валентині вдалося добитися судового рішення на користь цієї жінки і не допустити її виселення разом із дітьми з квартири, як на тому наполягав колишній чоловік.

Практикою Європейського суду та Конвенцією з прав людини Валентина цікавилася ще з 2012 року, коли депутати проголосували за новий Кримінальний процесуальний кодекс.  “Я знайшла лише два підручники для юриста-практика з цього питання, – пригадує вона, – саме в цей час до мене звернулося декілька клієнтів щодо надання правової допомоги в Європейському суді”. Тому, побачивши оголошення про дистанційне навчання адвокатів правам людини від Української гельсінської спілки, Валентина одразу подала свою заявку та успішно закінчила їх. Знання, отримані на курсах, дали їй розуміння, яким чином відбувається процес комунікації з українським урядом, та яку саме філософію застосовує Європейський суд, розглядаючи справи. Це дало Валентині змогу застосувати надбанні знання під час повсякденної роботи адвоката.    

Після закінчення курсів вона вже встигла навіть виграти одну справу у Європейському суді з прав людини: “Трутень проти України“. Клієнта Валентини засудили за вбивство, і вона вступила у справу перед самою комунікацією ЄСПЛ з українським урядом. Вона писала заперечення на заперечення уряду, змінювала аргументацію заяви. В результаті Європейський суд визнав порушення права особи на захист під час досудового слідства. Крім того, він визнав, що умови утримання в’язнів у полтавському СІЗО не відповідають вимогам статті третьої Європейської Конвенції. Це означає, що там практикувалося нелюдське поводження із затриманими: у камері не вистачало повітря та місця на одну особу навіть за українськими нормативами. “До мого підзахисного слідчі застосували явку з повинною та записали його зізнання ще до першої зустрічі із адвокатом, – розповідає Валентина, –  Це було явним порушенням права на захист, хоча пізніше затриманому й надали адвоката. Проте він вже встиг надати всі відомості, необхідні для слідства, тому суд дійшов висновку, що мало місце ще й порушення статті шостої Конвенції”. В результаті підзахисний Валентини отримав 5000 євро компенсації.

У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:

судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,

адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,

правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;

адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;

адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;

адвоката Ольги Семенюк/2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;

адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;

адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;

адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;

адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;

адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;

адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;

адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;

адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;

адвоката Наталії Охотнікової: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;

адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;

адвоката Сергія Біздєнєжний: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/

Далі буде…

Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.