| Автор: | Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини |
Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія сімнадцята.
Наталія хотіла стати журналістом, але вийшло як у прислів’ї «хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани». За це він дозволив їй, працюючи юристом, іноді займатися чимось, що нагадує журналістику: “Ми виїжджаємо у “сірі зони”, спілкуємося там з населенням і пишемо після цього статті”, – розповідає вона.
Коли після школи Наталія поступала до університету, то в один день було два іспити: один – на журналістське відділення, а інший – на юридичне. “Я тоді егоїстично подумала, що зможу працювати журналістом з дипломом юриста, а юристом з дипломом журналіста – не зможу”, – пригадує Наталія. У дівчини ще з дитинства було сильне прагнення справедливості та ідеалістичний погляд на світ, який хотілося негайно змінити, допомогти людям. “Журналіст завжди лише спостерігає, він не має права втручатися”, – пояснює свій вибір вона. Саме тому Наталія обрала юридичний факультет Харківського національного університету, який закінчила у 2007 році. Після отримання диплома вона залишилася працювати в університеті, щоб ділитися своїми знаннями із студентами.
Минуло чотири роки викладацької роботи, і Наталія вирішила приєднатися до Харківської правозахисної групи. Почалося все з того, що їй запропонували на волонтерських засадах взяти участь у судовому процесі щодо незаконного закриття сільської лікарні. Тепер людям приходилося їздити до іншої за тридцять кілометрів. “Тоді в мене не було жодного практичного досвіду та авторитету, а отже – не було що втрачати, тому й взялася за цю справу, – пригадує Наталія, – я ще подумала, що людям можна допомагати не лише теоретично, але на практиці змінювати світ на краще своїми діями. Я ніколи не хотіла працювати юристом у господарських справах, сидіти в офісі та вивчати папери. Завжди хотілося йти до людей та допомагати їм. Дуже часто трапляються заплутані справи, за які не беруться інші юристи, бо у клієнтів просто немає чим їм заплатити. Іноді юристи бояться помсти кривдників клієнтів, особливо якщо це люди впливові, наприклад, співробітники поліції. Тоді постраждалі звертаються до нас”.
Одна з перших успішних справ Наталії у Харківській Правозахисній Групі була саме такою. Її клієнта безпідставно затримали міліціонери та побили у райвідділку. Мало того: коли родичі почали шукати цього чоловіка, то правоохоронці почали знущатися з них, відповідали на дзвінки на телефон затриманого та казали, що він помер. Через деякий час вони привезли чоловіка додому і без будь-яких пояснень передали дружині. Процес проти цих правоохоронців тривав декілька років, у суді першої інстанції вона виступала представником клієнта, і врешті Наталії та її колегам з ХПГ вдалося досягти мети: злодіїв у погонах засудили до реальних строків ув’язнення, хоч вони й погрожували їй та клієнту прямо у залі судового засідання, коли вимикався звукозапис. Крім того, клієнт за допомогою цивільного позову в рамках кримінального процесу отримав також і моральне відшкодування. Цікаво, що цей епізод з катуванням був лише одним, хоч і самим серйозним, у цілій низці злочинів правоохоронців, тому саме на ньому і трималася вся справа.
Захищаючи побитого в міліції клієнта, Наталія зверталася також і до Європейського суду з прав людини. Саме тоді вона зрозуміла, як важливо вміти робити це професійно. Від колег Наталія дізналася про існування курсів дистанційного навчання правам людини при Українській Гельсінській спілці, де можна отримати необхідні знання. “Я не пошкодувала про своє рішення подати заявку та навчатися на курсах, бо у нас було дуже багато цікавих лекторів, які з несподіваного для мене боку проаналізували мою щоденну практичну роботу, – каже Наталія, – лекції були такі цікаві, що я поверталася до їхнього матеріалу і пізніше переглядала справи, про які мені розповідали”.
Навчання на курсах при УГСПЛ дало свої плоди: наразі у Наталії чотири виграних справи у Європейському Суді. Частина з них розглядалася під час її навчання, а частина – вже після нього. “При складанні скарг до ЄСПЛ я часто переглядаю матеріали прослуханих лекцій”, – каже Наталія.
Сьогодні адвокат, серед багатьох інших справ, займається й справою щодо порушення статті восьмої Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод: право на повагу до приватного і сімейного життя. Людину, яка працює на державному підприємстві, змушували приступити до роботи на окупованій території у Горлівці, де було дуже небезпечно, бо місто кожного дня обстрілювали. Директор підприємства наполягав на тому, щоб цей працівник був особисто присутнім на своєму робочому місці, хоча насправді він міг виконувати свою роботу і віддалено через Інтернет. Дійшло до того, що цей працівник почав отримувати від керівництва листи, в яких йому погрожували офіційно оформити прогул, а потім – й звільнили. Дійшло до суду, але українські судді не захистили права цього працівника. Тоді Наталія звернулася до ЄСПЛ. У своїй скарзі вона написала, що примушення працюючої особи, яка не має іншого доходу, виконувати свої обов’язки на небезпечній для життя і неконтрольованій урядом України території є неприпустимим. Готуючи цю скаргу, Наталія пригадувала рекомендації лекторів Максима Тимофєєва та Олександра Павліченка “Якщо з цією людиною щось станеться, то вже буде йтися про порушення другої та третьої статей Конвенції, – каже Наталія, – цікаво, що відділ кадрів та адміністрація підприємства евакуювалися на безпечну територію і самі не відвідували райони під обстрілом”. Наразі Наталія чекає на рішення ЄСПЛ, яке, як вона сподівається, буде включати в себе як оцінку дій адміністрації та судів, так і призначення компенсації для цього працівника.
У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:
судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,
адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,
правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;
адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;
адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;
адвоката Ольги Семенюк: /2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;
адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;
адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;
адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;
адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;
адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;
адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;
адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;
адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;
адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;
адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;
адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;
адвоката Сергія Біздєнєжний: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/.
Далі буде…
Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.
