| Автор: | Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини |
Адвокат Олексій Топоров
Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія вісімнадцята.
Секретар ради адвокатів Черкаської області в дитинстві хотів стати військовим льотчиком та завзято клеїв літачки. Тоді він навіть гадки не мав, що йому доведеться стріляти з С-300, ловити шахраїв та захищати у суді клієнтів.
“Моїм улюбленим фільмом був “Ніжність до ревучого звіра” про радянських льотчиків-випробувальників військових літаків, – пригадує Олексій, – На початку 1980-х років я купував і сам збирав моделі різних літачків. Серед них були і радянські і закордонні: особливо непогані виробляли у НДР. Досі у мене лишилося штук тридцять, які вижили після переїздів”.
Олексій мріяв вступити до льотного училища, але сталося все трохи інакше. У десятому класі до них приїхав військовий “зазивала” з Горьківського вищого військового зенітно-ракетного командного училища протиповітряної оборони. “Як зараз пам’ятаю: стоїмо ми з ним біля вікна і розмовляємо, – пригадує адвокат, – полковнику не довелося мене довго вмовляти, бо мрії-мріями, а тут – цілком реальна пропозиція військової кар’єри. Зіграло свою роль і те, що я сам родом з Горького, який зараз називається Нижній Новгород. Навіть саме училище знаходиться поруч із моїм домом”.
Хлопець не вивчав сумнозвісний тепер БУК, але встиг досить щільно попрацювати з комплексом протиповітряної оборони С-300. Але доля знову несподівано втрутилася і зруйнувала плани Олексія: він розчарувався у військовій кар’єрі та написав рапорт на звільнення. “У 1991 році почався розвал Радянського Союзу, розвал його армії, і я зрозумів, що ніякого майбутнього в армії у мене немає, – пригадує він, – Крім того, я гостро відчув, що служба не дає жодної поживи для мого розуму. Хоч і спеціальність моя досить розумна, потребує знання точних наук, але все ж цього було не досить. Особливо мене гнітила необхідність підпорядковуватися наказам. Мій незалежний характер цього винести просто не міг”.
У Ленінській кімнаті військового училища Олексій знайшов Конституцію СРСР і дуже зацікавився цією книжкою. “Ніхто її не брав, не цікавився, а мене потягнуло, – пригадує він, – ну й суворий виклад сподобався, певні формулювання. Саме тоді у мене з’явилися думки пов’язати своє життя з юриспруденцією”.
Олексій почав готуватися і вступив до Київської національної академії внутрішніх справ. Диплом юриста він отримав у 1997 році. Працював спочатку дізнавачем, а потім – слідчим у Сосновському райвідділі міста Черкаси. “Мені тоді подобалося розслідувати різні справи, докопуватися до істини, – пригадує Олексій. – я пригадую дуже гучну історію із шахрайством наприкінці 1990-х років. Одна людина набрала багато грошей у борг. Сума дорівнювала близько мільйона доларів. Потім він зник. Ми знайшли його у дружини в Белгороді, хоча грошей повернути і не вдалося”.
Але через деякий час Олексій почав відчувати на роботі в міліції те саме, що й колись у армії: небажання коритися службовій ієрархії, підпорядковуватися наказам керівництва. “Я намагався проводити об’єктивні розслідування, а не вибивати свідчення із підозрюваних «палицевою» системою, – пригадує він. – Проголошеної процесуальної самостійності у слідчих ніколи не було та й зараз немає: що керівництво каже, те ти й маєш робити. Мені такий підхід до роботи не подобався, тому я знову звільнився”.
Після звільнення Олексій деякий час попрацював юристом у Черкаському лісгоспі, а у 2003 році склав іспити до адвокатури. “Мене приваблювали юриспруденція і авіація, але на пілота вже було навчатися пізно – час минув, а от адвокат – це все ж таки процесуально незалежна людина, яка має можливість докопуватися до істини та допомагати людям”, – каже він.
Одна з перших успішних справ Олексія стосувалася трагічної історії, коли собака ротвейлер покусала на вулиці дитину. Олексій подав позов, в якому довів, що хазяїн не вдягнув на небезпечну агресивну собаку намордник і не утримував її на короткому повідку. В результаті сума відшкодування матеріальних та моральних збитків склала біля 10 тисяч доларів.
Олексію завжди подобалося дізнаватися щось нове, а особливо якщо це стосувалося його роботи, тому він дуже зрадів, коли дізнався про курси дистанційного навчання для адвокатів при Українській Гельсінській спілці з прав людини. “Таких знань щодо захисту прав людини та Європейської Конвенції нам в університеті не давали, – каже Олексій, – а вони дуже потрібні, щоб захищати людей на високому професійному рівні. Знання прав людини допоможуть краще аргументувати адвокатську позицію на судовому засіданні”.
Олексій намагається застосувати отримані знання, де тільки можливо, і це вже почало приносити свої плоди. Один з успішних виграних позовів стосувався визначення місця проживання дитини у Корсунь-Шевченківському районі. Мати страждала на психічну хворобу, тому батько хотів забрати дитину до себе. Аргументуючи в суді свою позицію, я, серед іншого, посилався також і на Конвенцію із захисту прав дітей. Очевидно, це допомогло, і обидві сторони конфлікту дійшли до спільної угоди. Олексій також постійно посилається на Конвенцію під час розгляду кримінальних справ, коли йдеться про обрання міри запобіжного заходу.
У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:
судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,
адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,
правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;
адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;
адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;
адвоката Ольги Семенюк: /2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;
адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;
адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;
адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;
адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;
адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;
адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;
адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;
адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;
адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;
адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;
адвоката Наталії Охотнікоовї: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;
адвоката Сергія Біздєнєжний: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/.
Далі буде…
Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.
