| Автор: | Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини |
Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія дев’ятнадцята.
Сергій працює у громадській приймальні Української Гельсінської спілки в Запоріжжі і очолює ще три правозахисні громадські організації міста.
Серій вирішив стати юристом ще у школі, де він відвідував спеціалізований клас права. “Ще тоді у мене було якесь покликання до юриспруденції, – пригадує він, – мені сподобалося вивчати закони, я одразу зрозумів, що це моє”. Тоді ще Сергій не уявляв собі точно, де саме він буде працювати: просто хотілося стати професіоналом у галузі права. Тому у 2007 році він вступив до Класичного Приватного Університету на спеціальність “правознавство” і закінчив його у 2012 році. Ще під час навчання студент Бізденежний вирішив, що працюватиме спочатку юристом, а вже потім – отримає свідоцтво адвоката. Так і сталося. Але займатися індивідуальною юридичною практикою він почав ще на старших курсах університету: готував процесуальні позови, скарги, заперечення на позови, здійснював представництво у судах різних інстанцій у адміністративних, господарських, земельних та цивільних справах.
Спочатку Сергій працював юристом у приватній компанії та підробляв помічником адвоката. “Тоді я розглядав можливість стати слідчим або ж працівником прокуратури, – пригадує він, – але мені не подобалась специфіка роботи цих органів. Наприклад, у законодавстві записано, що слідчий – це процесуально самостійна особа, але ж насправді це зовсім не так. Мені хотілося певної самостійності, щоб не від кого не залежати, відстоювати свою думку, підкріплюючи її відповідними законами, тому я обрав інший шлях”.
Сергій працював юристом на декількох приватних підприємствах і у 2014 році взяв участь у конкурсному відборі на навчання правам людини для правозахисників. Після закінчення півторарічних курсів він вирішив взяти участь у наступному конкурсі, який стосувався організації громадських приймалень УГСПЛ. В 2015 році Сергій із колегою Оленою Деменевою переміг у цьому конкурсі та відкрив таку приймальню у Запоріжжі.
Поки що мрія Сергія стати професійним адвокатом не збулася, адже його захопила правозахисна громадська діяльність, якою він займається вже третій рік. Вона настільки інтенсивна, що зараз йому навіть не вистачає часу на те, щоб пройти піврічне стажування помічником адвоката після відповідного іспиту. “Завдяки Українській Гельсінській спілці та роботі у її громадській приймальні я захопився правами людини, – каже Сергій, – після навчання в університеті я знав про них лише із законодавства України. Після дистанційних курсів від Гельсінської спілки я навчився міжнародним стандартам прав людини, глибоко вивчив Європейську Конвенцію, гуманітарне право та безліч інших документів. Справа в тому, що українське законодавство не відповідає Європейській Конвенції, хоча повинно бути навпаки”. За словами Сергія, стаття шоста Конвенції (право на справедливий суд) постійно порушується, особливо у апеляційних судах. “Особливо дивує те, що всі ці стандарти були прописані на міжнародному рівні ще у 1951 році, і досьогодні в Україні вони досі не імплементовані”, – каже Сергій.
Отримані знання Сергій разом з Оленою застосовують у роботі громадської приймальні. “В Запоріжжі, як і в усій Україні органи досудового розслідування іноді відмовляються проводити слідчі дії через велике навантаження на них, – розповідає правозахисник, – в результаті реформи на сотні тисяч мешканців району працюють лише троє слідчих, які обирають для роботи лише деякі справи, бо на кожного припадає понад двісті. Вони не хочуть займатися справами, де треба кропітко збирати докази, викликати для допиту безліч осіб. Адже результативність впливає на роботу райвідділу, його результативність, і, як наслідок, на зарплату та премію. Подібну бездіяльність необхідно оскаржувати в суді, чим ми й займаємося. Хоча слідчий суддя, який розглядає нашу скаргу, навіть вислухує її неохоче. Але коли ти згадуєш про Європейську Конвенцію, згадуєш про міжнародний досвід застосування гарантій прав людини на справедливий суд, то успіх у тебе у кишені”.
Зазвичай правозахисники отримують від слідчого рішення про те, що заява про кримінальне правопорушення розглянута у відповідності із Законом про звернення громадян, але у проведенні досудового розслідування відмовлено. Із цим листом вони йдуть до районного суду і оскаржують рішення. Далі слідчий суддя задовольняє скаргу, і його ухвалу направляють поштою до райвідділку і до місцевої прокуратури. Так справа виходить з глухого куту, а слідчий починає працювати. Сергій розповідає, що таким чином вже вдалося повернути у роботу понад п’ять справ.
Крім того, Сергій та Олена спільно з офісом українського омбудсмана проводили моніторинг дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та дітей. Огляди проводилися для перевірки дотримання Європейської Конвенції та інших міжнародних стандартів прав людини, зокрема, права на житло, права на власність і таке інше. “Разом із представниками офісу ми відвідували державні органи та установи: райадміністрації, відділення пенсійного фонду, модульне містечко, відділ соціального захисту, земельний департамент. Серед виявленних порушень було й таке, що стосувалося економічної безпеки переселенців: їхні соціальні виплати проводяться виключно на картку Ощадбанку. Таким чином порушується право внутрішніх переселенців на вибір банківської установи. Це особливо незручно, якщо модульне містечко переселенців знаходиться у районі, значно віддаленому від головної інфраструктури. Наприклад, там відсутні банкомати Ощадбанку. Крім того, у містечку переселенців мешкають люди з інвалідністю, яким просто важко пересуватися. “Внутрішні переселенці необізнані із своїми правами, – зауважує Сергій, – така ситуація склалася тому, що місцеві органи влади ніяк не роз’яснюють їм їхні права”.
У нас на сайті опубліковані ще вісімнадцять історій із даної серії:
судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,
адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,
правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;
адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;
адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;
адвоката Ольги Семенюк: /2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;
адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;
адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;
адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;
адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;
адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;
адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;
адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;
адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;
адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;
адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;
адвоката Наталії Охотнікоовї: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;
адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/.
Далі буде…
Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.
