| Автор: | Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини |
Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія двадцята.
Адвокат-координатор громадської приймальні УГСПЛ у Чернівцях Микола Дубець юристом став абсолютно випадково. “Я завжди мріяв бути військовим і навіть закінчив Суворовське військове училище у Львові, – пригадує він, – у дитинстві всі гралися у солдатики, а у деяких ця гра перетворилася на бажання приєднатися до армії, бо це цікаво, мужньо та відповідально. Мій заклад називався Львівська республіканська спецшкола-інтернат із поглибленим вивченням російської мови та військово-фізичної підготовки”.
Після училища у середині 1990-х років Микола закінчив Одеський інститут сухопутних військ. В армії він служив мотострілком у Фастові в реактивній артилерії та розвідці, потім у батальйоні забезпечення ґвинтокрильного полку у Вапнярці. Через декілька років Микола намагався перейти на роботу до СБУ, але там його навички та освіту оцінили як недостатні. Особливо зробили наголос на необхідність юридичної освіти.
Тоді він вирішив залишити армію взагалі, адже там розпочався розвал та перебої з матеріальним забезпеченням. До того ж у Миколи на той час змінився світогляд: він зрозумів, що військова кар’єра його зовсім не цікавить. На початку 2000-х років він влаштувався на роботу і поступив на заочне відділення Економічно-правничого інституту – першого приватного вищого навчального закладу Чернівців – за спеціальністю “правознавство”. “Я вважаю, що юрист – це такий фах, який допомагає трохи розібратися у всіх ситуаціях, – каже Микола, – і самому чомусь навчитися і людям допомогти”.
Він закінчив інститут у 2004 році та пішов працювати судовим виконавцем. “Саме тоді ліквідували інститут судових виконавців і створювали корпус державних виконавців, – пригадує Микола, – я дослужився там до старшого виконавця і перейшов працювати у Державне підприємство “Інформаційний центр Міністерства юстиції України”. Робота там була дуже цікава, бо на той момент якраз запроваджували реєстри: спадковий, застави, заборони відчуження об’єктів. Послуги надавали банкам, нотаріальним конторам та приватним нотаріусам. Для такої роботи потрібна була вища кваліфікація, оскільки кожного клієнта треба було навчати роботі з цим реєстром. Це вимагало досконального знання відповідного законодавства. Через деякий час Микола відчув, що треба знов щось міняти: і не лише роботу, але й фах. Саме тоді він вирішив стати адвокатом. “Людям потрібно допомогти, адже вони багато чого не знають і потребують захисту, – каже юрист, – Я це добре побачив, коли знімалася заборона на арешт майна, і люди не знали, як їм чинити. До того ж адвокатська робота потребує ще ліпшої інтелектуальної підготовки, ніж робота у реєстрі, де все йде по певній схемі. Реальне життя – значно складніше, тому треба більше читати, знайомитися із певною практикою”.
У 2005 році Микола отримав своє адвокатське свідоцтво і розпочав свою практику. Всім тоді одразу роздавали справи “по призначенню”. Отримав таку справу й він. У кримінальному провадженні громадянин підозрювався у вчиненні трьох злочинів, але засудили його лише по одному – заволодіння чужим майном (він вкрав мобільний телефон). Адвокату вдалося досягти виправдання по звинуваченням у шахрайстві та збуту підробленої валюти. У іншій справі чоловік вбив свою дружину, і суд першої інстанції присудив йому найвищу міру покарання – 15 років, але у апеляції Миколі вдалося скоротити цей термін ув’язнення до шести років. “Справа була в тому, що чоловік самостійно утримував родину з двох дітей, а його дружина займалася проституцією та зловживала алкоголем, – пригадує адвокат, – він навіть не здогадувався про це, адже вона щодня ходила на роботу до бару. Одного разу дружина зізналася чоловіку у всьому, виникла побутова сварка, і він вдарив її ножем у серце. Одразу після вбивства чоловік викликав поліцію та швидку допомогу. На суді діти просили не карати батька надто жорстоко”. Миколі вдалося довести, що обставини цього вбивства були не обтяжуючими, а пом’якшуючими, бо підсудний діяв у стані афекту. Через шість років цей чоловік повернувся до адвоката, подякував Миколі і розповів, що навіть встиг за цей час стати дідом.
Коли Микола дізнався про курси дистанційного навчання правам людини для адвокатів при Українській Гельсінській спілці, то вирішив обов’язково подати заявку. “Освіту за цим курсом іншим шляхом отримати неможливо, – впевнений він, – а щоб зрозуміти Європейську Конвенцію, її треба розкласти буквально по поличках щодо певних прав та обов’язків. Я дуже задоволений, що потрапив у цю команду та познайомився з дуже цікавими людьми”.
Курси повністю змінили погляди Миколи на роботу адвоката. Він дізнався там про багато успішних та показових рішень Європейського суду. “Існує певна сходинка, коли ти можеш допомагати людям не лише на національному рівні, але захищати їхні права і в ЄСПЛ, – каже він, – для юриста-професіонала це дуже потрібні знання. Кримінальна палата нашого апеляційного суду дуже активно застосовує практику Європейського суду та посилається на його рішення.
Після закінчення курсів адвокат продовжив співпрацювати з Українською Гельсінською спілкою та іншими організаціями для виявлення порушень прав людини на територіях, тимчасово непідконтрольних Україні. “Я працював у громадській приймальні УГСПЛ у Чернівцях та займався фіксацією цих порушень, – розповідає Микола, – до мене зверталися переселенці та воїни АТО. Всього за рік роботи у громадській приймальні до нас звернулося близько 700 людей”.
У нас на сайті опубліковані ще дев’ятнадцять історій із даної серії:
судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,
адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,
правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;
адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;
адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;
адвоката Ольги Семенюк: /2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;
адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;
адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;
адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;
адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;
адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;
адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;
адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;
адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;
адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;
адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;
адвоката Наталії Охотнікоовї: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;
адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;
адвоката Сергія Біздєнєжного: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/.
Далі буде…
Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.
