Сергій Семенов: “Дистанційне навчання в УГСПЛ спричинило вибух у моїй голові”

Автор: Олег Шинкаренко, журналіст Української Гельсінської спілки з прав людини

Сергій Семенов

Продовжуємо серію історій успіху випускників другого освітнього курсу Програми Мережі Будинків прав людини в Україні 2016 року: історія двадцять перша.

Дуже давно, коли Сергій Семенов ще був маленьким хлопчиком, сталася несправедливість, після якої він і вирішив стати правозахисником. Наприкінці 1990-х років батьки Сергія мали приватну справу: торгували одягом на ринку. Але одного дня  якісь люди вирішили відібрати в них все. Маніпулюючи підробленими документами, вони незаконно описали та вилучили весь наявний товар. Звісно, батьки Сергія звернулися до суду і виграли його, але коли прийшов час повертати речі, то замість якісного одягу, вони отримали купу непридатного мотлоху. Жоден адвокат чи виконавець не хотів вже з цим розбиратися: рішення є – і до побачення. “Справедливість тоді перемогла тільки умовно, лише на папері, – пригадує Сергій, – адже по факту рішення не було виконано”.

Щоби боротися за справедливість, хлопець вирішив отримати юридичну освіту сам. Він подав документи одночасно до Кам’янець-Подільського та Хмельницького вишів. В результаті у 2003 році він став студентом факультету правознавства Хмельницького університету управління та права. “Я тоді хотів стати або адвокатом або журналістом, щоб шукати правду, робити розслідування різноманітних справ, – пригадує Сергій. – журналістів у нашому регіоні тоді не готували, тож я обрав юридичний фах”.

Вже на п’ятому курсі у 2007 році молодий фахівець почав працювати у адвокатському об’єднанні міста Хмельницького «Юрколегія» . Це був реальний шанс набратися досвіду серед професійних адвокатів. До того ж, там можна було працювати у різних напрямках – без обмежень. Одного разу йому довелося захищати жінку ромської національності, яку звинувачували у торгівлі наркотиками у Шепетівці. Справа вже розглядалася у апеляційній інстанції, і прокуратура вимагала позбавити цю жінку волі. Сергій приймав участь на стороні захисту разом з досвідченим адвокатом. Саме тоді він звернув увагу на те, що в таких справах як правило слідчі дії виконувалися із багатьма серйозними порушеннями.  На той час судді не хотіли тлумачити всі сумніви на користь обвинуваченого, а в цій справі були саме сумніви, прямих доказів вини слідству зібрати не вдалось. “Я вже тоді мав уявлення щодо прав людини, читав Європейську Конвенцію, тому зрозумів, що логіка захисту має будуватися саме на цих порушеннях, – пригадує Сергій, – в апеляції нам не вдалось переконати суддів, однак касаційна інстанція прийняла до уваги надані у попередніх інстанціях всі обґрунтування захисту і  задовільнили касаційну скаргу обвинуваченої, і звинувачення скасували, а справу направили на новий розгляд і врешті закрили”.

Саме тоді у Сергія виникла думка, що потрібно ретельніше вивчити практику Європейського суду з прав людини, адже вона може бути вкрай корисною у подальшій роботі. Це дійсно знадобилося у 2011 році, коли він захищав неповнолітніх дітей, яких звинувачували у крадіжці. Вони грали у футбол біля квартири, в якій ніхто не жив. На її балкон часто потрапляв їхній м’яч, тому вони забиралися туди, щоб його повернути. Поступово вони зацікавилися тим, що знаходилося всередині квартири, і винесли звідти якесь лахміття та стару техніку. Пізніше власник квартири стверджував, що діти нанесли йому збиток у декілька тисяч доларів. “Моя лінія захисту полягала у тому, що обвинувачення ґрунтувалось здебільшого на припущеннях, – каже Сергій, – адже з матеріалів справи вбачалось, що в це приміщення ходили майже всі підлітки та діти, які грались неподалік. При цьому прямих доказів того, що це зробив мій підзахисний не було. Взагалі вся квартира нагадувала склад мотлоху”. В результаті кримінальну справу закрили, а цивільний позов до матері дітей залишили без задоволення.

У 2010 році Сергій Семенов залишив адвокатське об’єднання та відкрив разом із друзями та колегами приватну юридичну практику. Крім того, він працює начальником юридичного відділу одного з підприємств міста Кам’янця-Подільського.

Про Українську Гельсінську спілку з прав людини та Харківську правозахисну групу  Сергій дізнався ще у 2009 році під час проведення школи для молодих активістів у Харкові. “Ще тоді мені сподобалася форма та методи викладання суті прав людини, – пригадує Сергій, – З тих пір я взяв участь у багатьох семінарах УГСПЛ та ХПГ”. Закінчив він також і перший міжнародний курс із захисту прав людини. Після цього Сергій започаткував у Хмельницькому разом із місцевою бібліотекою курси із правової освіти.

Після років адвокатської практики Сергій зрозумів, що йому не вистачає комплексного розуміння концепції прав людини, тому вирішив розпочати їхнє вивчення на дистанційних курсах при УГСПЛ. “Я хотів уникнути випадків формального застосування законів, – каже Сергій, – адже є багато запитань, чітку відповідь на які дає тільки практика Європейського суду з прав людини. На жаль, в університетах та під час приватних практик цьому навчитися неможливо. Адже Європейська Конвенція – це стержень, а ЄСПЛ показує, як правильно користуватися живим правом”. Навчання здалося адвокату дуже корисним. “Це був вибух у моїй голові, – каже він, – настільки багато корисної інформації я отримав. Заяву до Європейського суду я написав вже під час курсів”.

У Сергія вже є виграні справи, де йому вдалося застосувати надбанні на курсах знання. Одна з них стосувалася додаткових стягнень, пов’язаних із виконанням, які державна виконавча служба вимагала від підприємства. Загальна сума претензій складала понад чотири мільйони гривень. “Мій захист був побудований на статті 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції, – каже Сергій. – Ми оскаржили постанову про стягнення, але положення закону були на боці виконавчої служби, адже ніяких причин для скасування постанови він не пропонував, а на застосування тих статей закону які визначали його фундаментальні принципи, а ні суд, а ні виконавча не погоджувались”. Логіка захисту полягала у тому, що між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, повинен бути дотриманий розумний баланс. Вжиті у цій справі заходи виконавчою службою були надмірним тягарем для особи та не відповідали тяжкості правопорушення. До того ж, жодних дій для примусового стягнення вчинено не було.» Суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги підприємства. Між тим, за результатами перегляду апеляційна і касаційна інстанції підтримали позицію адвоката та задовольнили скаргу підприємства.

У нас на сайті опубліковані ще двадцять історій із даної серії:

судді Павла Пархоменка: http://precedent.in.ua/2016/05/27/pavlo-parhomenko-moya-pravozahysna-diyalnist-rozpochalasya-iz-pytannya-pro-serezhku-u-vusi/,

адвоката, голови правління громадської організації «Соціально-правова допомога» (Одеса), Володимира Боштана: /2016/06/02/volodymyr-boshtan-v-ssha-meni-spodobavsya-pryntsyp-pogodynnoyi-oplaty-pratsi-advokativ/ ,

правозахисниці Віри Михайленко: /2016/06/14/vira-myhajlenko-meni-duzhe-spodobalas-amerykanska-tyurma/;

адвоката Людмили Желізняк: /2016/07/19/lyudmyla-zheliznyak-ya-pochala-vnochi-naviduvaty-rajviddilok-shukala-lom/;

адвоката Павла Марамигіна: /2016/07/28/pavlo-maramygin-znannya-pretsedentiv-yevropejskogo-sudu-dopomagaye-zahyshhaty-kliyentiv-v-ukrayinskyh-sudah/;

адвоката Ольги Семенюк/2016/08/18/olga-semenyuk-advokat-maye-navchatysya-zavzhdy/;

адвоката Олександра Лапіна: /2016/08/30/oleksandr-lapin-ya-stav-advokatom-zavdyaky-posmishtsi-doli/;

адвоката Тетяни Кирилюк: /2016/09/06/tetyana-kyrylyuk-ya-ledve-ne-stala-modelyerom-dyzajnerom/;

адвоката Дениса Рабомізо: /2016/09/13/denys-rabomizo-ya-mriyav-staty-kapitanom-dalekogo-plavannya/;

адвоката Олександра Ружицького: /2016/09/22/oleksandr-ruzhytskyj-pravozahystom-ya-zajmavsya-z-molodshyh-klasiv/;

адвоката Оксани Муравської: /2016/10/05/oksana-muravska-mene-nadyhala-feministka-ta-talanovyta-advokatka-dzhuliya-vejnrajt-kepvel/;

адвоката Олександри Гриньків: /2016/10/13/oleksandra-grynkiv-ya-ledve-ne-stala-styuardesoyu/;

адвоката Валентини Буглак: /2016/10/28/valentyna-buglak-najbilshe-mene-vrazylo-shho-lyudyna-perebuvaye-u-klittsi/;

адвоката Андрія Мазура: /2016/10/31/andrij-mazur-dlya-mene-duzhe-vazhlyvo-samostijno-keruvaty-vlasnym-chasom/;

адвоката Наталі Жмайло: /2016/11/14/natalya-zhmajlo-z-prokuratury-ya-pishla-bo-chasto-ne-mala-doviry-do-slidchyh/;

адвоката Дмитра Ягунова: /2016/12/02/dmytro-yagunov-ya-borovsya-proty-mafiyi-ta-chornyh-rieltoriv/;

адвоката Наталії Охотнікоовї: /2016/12/15/nataliya-ohotnikova-zavzhdy-hotilosya-jty-do-lyudej-ta-dopomagaty-yim/;

адвоката Олексія Топорова: /2017/01/25/oleksij-toporov-u-leninskij-kimnati-ya-znajshov-konstytutsiyu-srsr-i-vyrishyv-staty-yurystom/;

адвоката Сергія Біздєнєжного: /2017/02/03/sergij-bizdyenyezhnyj-zavdyaky-gelsinskij-spiltsi-ya-zahopyvsya-pravamy-lyudyny/;

адвоката Миколи Дубця: /2017/02/14/mykola-dubets-sluzhyv-motostrilkom-a-teper-zajmayus-pravozahystom/.

Далі буде…

Проект Мережі Будинків прав людини «Міжнародне право для захисту громадських інтересів. Дистанційне навчання адвокатів правам людини» спрямований на поглиблення знань та навичок адвокатів в міжнародному захисті прав людини, здійснюється з 2009 року. На даний час проект діє в Азербайджані, Білорусі, Молдові, Росії та Україні. Проект впроваджується в Україні Українською Гельсінською спілкою з прав людини з 2012 року. Наразі за цією програмою пройшли навчання вже 375 правозахисників, адвокатів та юристів з 6 країн. Випускники програми – це успішні юристи, які захищають права не лише українців, але й громадян інших країн.